1. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.2. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Коментар:
Як було зазначено, під повноваженнями суду апеляційної інстанції слід розуміти сукупність прав і обов'язків апеляційного суду щодо здійснення процесуальних дій з перевірки законності і обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили. Відповідно до цих повноважень апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки (про суб'єктів, які мають право апеляційного оскарження) (див. коментар до ст. 292 ЦПК).
У статті, що коментується, передбачені підстави, відповідно до яких апе-ляційний суд зобов'язаний відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін. Відповідно до ст. 213 ЦПК, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним в тому випадку, коли воно ухвалено при точному дотриманні норм процесуального права і в повній відповідності до норм матеріального права, які належать застосуванню до даних правовідносин, а у випадку відсутності відповідної норми основане на аналогії закону або аналогії права (див. коментар до ч. 7 ст. 8 ЦПК). Рішення є обґрунтованим, коли факти, які мають значення для справи, підтверджені відповідними доказами, дослідженими судом у судовому засіданні відповідно до вимоги закону про належність і допустимість доказів (див. коментар до статей 58 і 59 ЦПК); висновки суду про встановлені обставини справи є вичерпними і відповідають дійсності (ч. З ст. 213 ЦПК; п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. «Про судове рішення» (див. коментар до ст. 213 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. У нормах ЦПК не дано поняття справедливого і правильного рішення. Уявляється, що під правильним рішенням слід розуміти законне і обґрунтоване рішення. Законне і обґрунтоване рішення одночасно є справедливим. Так, в одній справі, розглянутій судом першої інстанції, слухання якої було призначено на 10 годин, суддя прийшов до суду о 12 годині. Адвокат, який представляв інтереси відповідача, побачивши суддю, який запізнився, залишив суд. Суддя заслухав справу і ухвалив рішення. Представник відповідача просив апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суддя запізнився на слухання справи. Апеляційна інстанція не погодилась з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, і залишила рішення суду чинним.