1. Експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.2. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
3. Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності — роз'яснити його.
4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.
5. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.
6. Експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
7. Уразі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями.
8. Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.
9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи, експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
10. Експерт має право:
знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;
заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;
викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;
задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;
користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про судову експертизу».
11. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.
12. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
13. За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом.
Коментар:
Експерт (від лат. ехрегШз — що знає, досвідчений, випробуваний, пере-вірений) — компетентна особа, яка має відповідну освіту, кваліфікацію, на-уковий або практичний досвід, володіє спеціальними знаннями в певній галузі науки або техніки, ремесла, яка залучається для проведення досліджень, що вимагають професійних знань при розгляді судом справ в порядку цивільного судочинства, для надання висновку (див. коментар до ч. 1 ст. 143 ЦПК).
Відповідно до змін, внесених до ст. 10 Закону України «Про судову екс-пертизу» від 25.12.1997 р. (від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ).
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
Відповідно до коментованої статті судовими експертами державних спе-ціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Судовий експерт здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-ХІІ.
Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівниками державної спеціалізованої установи присвоюється кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас.
Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбав-лення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками дер-жавних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян затверджено наказом Міністра юстиції України від 15.04.1997 р. № 149/7.
Відповідно до ч. 2 коментованої статті експертом може бути особа внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку фахівців.
Головний обов'язок особи, призначеної експертом, — явка за викликом суду і надання обгрунтованого та об'єктивного письмового висновку. Для того,
щоб у разі потреби експерт міг роз'яснити наданий ним письмовий висновок і відповісти на задані йому питання, цивільно-процесуальним законодавством в ст. 189 передбачений процесуальний порядок дослідження висновку експерта.
За злісне ухилення від явки в суд експерт несе відповідальність відповідно до ч. З ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на експерта обов'язків він несе відповідальність відповідно до статей 384 або 385 КК України.
Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. N° 53/5, визначає порядок організації експертиз і оформлення їх результатів. Відповідно до п. 4.9 цієї Інструкції при проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об'єктів, аби не допустити їх знищення або пошкодження.
Якщо за характером дослідження зберегти об'єкт неможливо, на його зни-щення або пошкодження має бути отримана письмова згода особи або органу, яка призначила експертизу, а також до висновку експерта вноситься про це відповідний запис.
Вимогу даної статті про збереження об'єктів експертного дослідження не-обхідно розглядати як прагнення експерта зробити все можливе для збереження самого об'єкта, а якщо це неможливо, зберегти його властивості і ознаки, що дають можливість продовжити його дослідження, або досліджувати об'єкт при проведенні додаткової чи повторної судових експертиз.
Матеріали і речові докази, отримані для проведення експертного до-слідження, зберігаються в сейфах, в умовах, які виключають їх пошкодження або втрату.
Відповідно до п. 3.8 Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2003 р. N2 170/5) у разі виявлення нестачі матеріалів або їх пошкодження судовий експерт письмово повідомляє орган (особу), що призначив експертизу.
На доповнення до прав експерта, вказаним у коментованій статті Цивільного процесуального кодексу України, необхідно відзначити: 1) право подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; 2) у разі незгоди з іншими членами експертної комісії — оформляти окремий висновок експерта; 3) право одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про судову експертизу» оплата праці судових експертів визначається Кодексом законів про працю України. На працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поши-рюються особливості матеріального забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу». Так, заробітна плата осіб, які мають кваліфікаційний клас судового експерта, складається з посадових окладів, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі, премій та інших надбавок, передбачених ст. 33 цього Закону, якщо інше не передбачене законодавством. На співробітників установ судових експертиз Міністерства юстиції України поширюються положення Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Розмір винагороди експерта, який виконує свої функції не в порядку служ-бового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності зав-дання у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів грома-дян за годину роботи. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків (Інструкція про по-рядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що вик-ликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністратівні правопо-рушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експер-тизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. № 710).
У цивільних справах виплати експертам проводяться із сум, внесених сто-роною, яка подала клопотання про проведення експертизи, а у випадку якщо клопотання заявлене обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну (ст. 86 ЦПК України).
Можливість відмовитися від надання висновку є обов'язком експерта від-повідно до п. 2.1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, при цьому експертові необхідно повідомити в письмовій формі, в даному випадку суд, що призначив експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлені питання виходять за межі компетенції експерта або якщо наданих йому матеріалів недостатньо для вирішення поставлених питань, а витребувані додаткові матеріали не були отримані.
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань у певній галузі науки і техніки. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, які проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію і отримати кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість (статті 10, 11 Закону України «Про судову експертизу).
Правове положення експерта треба відрізняти від правового положення спеціаліста (див. коментар до ст. 54 ЦПК). Спеціалістом також може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Проте спеціаліст на відміну від експерта не повинен відповідати вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» і бути внесеним до Державного реєстру атестованих судових експертів.