Належно викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.
Ухвала про привід у суд передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті 51 цього Кодексу, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другої груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.
Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує.
Уразі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Коментар:
Примусовому приводу відповідно до частини 1 коментованної статті, може бути підданий лише свідок.
ЦПК не передбачає можливості застосування примусового приводу до відповідача у справах про стягнення аліментів. В даному випадку законодавець виходив з того, що для відповідача явка до суду — це право, а не обов'язок. Згідно з принципом рівноправ'я сторін в процесі відповідачеві надається право захищатися проти пред'явленого позову, але скористається він цим правом чи ні — це його особиста справа. Негативним наслідком нез'явлення для відповідача буде винесення судом заочного рішення.
Слід також відрізняти примусовий привід в судове засідання від примусового приводу на проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства (ч. 2 ст. 146 ЦПК), коли явка відповідача необхідна для захисту не його власних інтересів, а інтересів позивача. А також від примусового приводу для проведення судово- психіатричної експертизи особи, відносно якого подана заява про визнання його обмежено або повністю недієздатним, у випадках коли він від неї ухи-ляється (ст. 239 ЦПК).
Приводу може бути підданий належним чином викликаний свідок, що не з'явився без поважних причин в судове засідання або не повідомив про причини неявки.
Про привід суд постановляє ухвалу, яка передається для виконання в органи внутрішніх справ за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до ст. 51 ЦПК, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другої груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.
Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує.
У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Всі заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.
При цьому ухвали про винесення попередження і видалення із залу судового засідання ухвалюються судом на місці, без виходу в дорадчу кімнату, і заносяться в журнал судового засідання.
Визначення ж про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом і про привід оформляються окремим процесуальним документом і ухвалюються судом в дорадчій кімнаті.
Всі витрати на здійснення приводу відшкодовуються з особи, підданій приводу, в дохід держави. З цього випливає, що дана міра процесуального примусу носить як немайновий, так і майновий характер.
За завідомо незаконний привід посадові особи несуть кримінальну відпо-відальність, передбачену ст. 371 КК України.
ЦПК передбачає особливі вимоги до змісту таких ухвал. Окрім інформації, вказаної в ст. 210 ЦПК, в ухвалі про тимчасове вилучення доказів для до-слідження судом указуються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місце знаходження, назва або опис письмового або речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення; а в ухвалі про привід указується ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи або навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.
Також, оскільки ухвали суду про тимчасове вилучення доказів для до-слідження судом і про привід підлягають заходам примусового виконання, вони повинні відповідати вимогам, що пред'являються до виконавчих документів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.