1. Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.2. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Коментар:
Як випливає з ч. 1 статті, що коментується, судовий наказ є особливою формою судового рішення. Таким чином, наказне провадження — це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу. В тому випадку, якщо апеляційний суд постановить ухвалу про відхилення апеляційної скарги про відмову в прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу і залишить ухвалу суду першої інстанції без змін (п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК), то ухвалу суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду можна оскаржити в касаційному порядку (ст. 324 ЦПК).
Н. А. Чечина вважає, що при розгляді справ у наказному порядку має місце спір . Із цим твердженням навряд чи можна погодитися.
Суд відмовляє в прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів убачається наявність спору про право (див. коментар до ч. 1 ст. 100 ЦПК). Судовий наказ слід відрізняти від виконавчого напису нотаріуса. Стаття 18 ЦК передбачає, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі. Це не судовий вид захисту. Судовий же наказ, як було відзначено, є особливою формою судового рішення, що завершує процес судової діяльності в наказному провадженні. Крім того, різними є підстави для судового наказу і вчинення виконавчого напису нотаріуса. Підстави внесення постанови про видачу судового наказу вказані в ст. 96 ЦПК. Нотаріус же може вчинити виконавчий напис тільки у випадках, указаних в Законі України «Про нотаріат» від 2 вересня 2003 р. (глава 14 ст. 8, 7, 9) і в Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Мін'юстом України 3 березня 2004 р. (розділ 32 — вчинення ви-конавчих написів пункти 282—293).
У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу сума судового збору стягувачу не повертається (див. коментар до ч. 2 ст. 99 ЦПК в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 08.09.2005 р.) .