1. Заява про видачу судового наказу подасться в суд у письмовій формі.2. У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, в який подається заява;
2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
4) вартість майна у разі його витребування;
5) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.
4. До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
5. До неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Коментар:
Заява про видачу судового наказу має бути подана до суду в письмовій фор-мі. Підсудність розгляду заяви про видачу судового наказу визначається за за-гальними правилами підсудності (див. коментар до ст. 97 ЦПК). Як було відзначено, територіальна підсудність — це розподіл справ між судами першої інстанції залежно від характеру, властивості справ і території, на яку поширю-ється компетенція даного суду. Тому в заяві про видачу судового наказу повинні бути вказані вимоги заявника і обставини, на яких вони обґрунтовані.
У змісті заяви про видачу судового наказу можна умовно розрізнити три частини, хоча в заяві вони не іменуються. Це вступна частина (пункти 1,2 ч. 2 статті, що коментується), найменування суду, до якого подається заява, ім'я (найменування) заявника і боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження; мотивувальна частина (п. З ч. 2 статті, що коментується) — вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; і конкретний зміст прохання, тобто вартість майна, у разі його витребування (п. 4 ч. 2 статті, що коментується). В ст. 98 ЦПК передбачається форма і зміст заяви про видачу судового наказу.
На відміну від позовного провадження, в наказному провадженні розгля-даються беззаперечні і документально підтверджені вимоги заявника. Тому в заяві про видачу судового наказу повинні бути лише сформульовані відповідні вимоги заявника і вказані обставини, на яких вони ґрунтуються, а також додані документи, що підтверджують ці вимоги. Заява про видачу судового наказу має бути сформульована і подана до суду з дотриманням не тільки норм цивільного процесуального, а і норм цивільного матеріального права. Наприклад, за договором найму (оренди) житла, наймач житла згідно з ч. З ст. 815 ЦК зобов'язаний своєчасно вносити власникові житла плату за житло. Він своєчасно її не вніс і у нього виник борг по сплаті за житло власникові житла. В цьому випадку для стягнення боргу в наказному провадженні необхідно, щоб була розписка наймача із зазначенням строку погашення боргу (див. коментар до ст. 96 ЦПК). Слід також врахувати, що договір найму житла повинен бути укладено у письмовій формі (ст. 811 ЦК).
У тих випадках, коли заяву про видачу судового наказу, підписано пред-ставником, повинен бути доданий документ, що посвідчує його повноваження (див. коментар до ст. 42 ЦПК).
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися і прокурор (див. коментар до статей 45, 46 ЦПК).
Прокурор в цьому випадку діє не в своїх інтересах, а на користь стягувача. Стягувачем у справах наказного провадження може бути фізична особа, юридична особа та інші суб'єкти цивільного права, вказані в ст. 2 ЦК.
Якщо заява про видачу судового наказу належно не оформлена, до неї за-стосовуються положення ст. 121 ЦПК, тобто заява про видачу судового наказу залишається без руху і повертається заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у встановлений суддею строк усунув недоліки, заява вважається поданою в первісний день подання її до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявникові (докладніше див. коментар до ст. 121 ЦПК).
Судовий наказ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Судовий наказ складається і підписується суддею в двох примірниках, один з яких залишається в справі, а другий скріпляється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.
Судовий наказ, як і судове рішення, є підсумковим актом суду першої ін-станції, який виноситься судом в порядку цивільного судочинства. Він повинен бути законним і обґрунтованим. Вимоги, на підставі яких видається судовий наказ, повинні мати формально беззаперечний характер (див. коментар до ст. 96 ЦПК). Тому судовий наказ виноситься без проведення судового засідання і виклику стягувача і боржника. У змісті судового наказу можна розрізняти вступну частину (пункти 1,2,3, ч. 1 статті, що коментується), мотивувальну частину (п. 4 ч. 1 статті, що коментується) і резолютивну частину (пункти 5 і 6 ч. 1 статті, що коментується), у змісті судового наказу немає описової частини.
В. І. Тертишников вважає, що судовий наказ не є судовим рішенням, а є виконавчим документом . Однак це твердження суперечить змісту ч. 1 ст. 95 ЦПК, яка передбачає, що судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. У змісті судового наказу, як було відзначено, слід розрізняти вступну частину (пункти 1, 2, ч. 1 ст. 103 ЦПК); мотивувальну частину (п. З ч. 1 статті, що коментується) і резолютивну частину (пункти 5 і 6 статті, що коментується). Разом з тим згідно з ч. 2 статті, що коментується, судовий наказ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, судовий наказ має ознаки як судового рішення (див. коментар до ч. 1 ст. 95 ЦПК), так і виконавчого документа.
Згідно з частинами 2 і 3 ст. 103 ЦПК судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Він складається і підписується суддею в двох примірниках, один з яких залишається в справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили. Судовий наказ, як було відзначено, видається за спрощеними правилами цивільного судочинства без розгляду справи по суті, без заслуховування думки сторін.
У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання і за наявності даних про отримання боржником копії наказу, судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачу для пред'явлення до виконання.
Згідно з ст. 105 ЦПК судовий наказ набирає законної сили і може бути ви-конаний після закінчення встановленого законом строку для подання боржником заяви проти виконання наказу. Такий строк у ст. 105 ЦПК встановлений після закінчення трьох днів терміну на його подання. Для набрання судовим наказом законної сили необхідно також, щоб у суду були дані про отримання боржником копії судового наказу.
Після набрання судовим наказом законної сили суд відповідно до ч. 2 ст. 105 ЦПК видає його стягувачу для пред'явлення до примусового виконання.