1. Підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України. У такому самому порядку визначається підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України.
Коментар:
Стаття, що коментується, передбачає встановлення територіальної під-судності у разі наявності спору між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також у справах про розірвання шлюбу між громадянами України, іноземцями або особою без громадянства, які проживають за межами України. Територіальна підсудність, тобто підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, на яку розповсюджується компетенція суду першої інстанції, визначається ухвалою судді Верховного Суду України. Проте суддя Верховного Суду України може визначити підсудність справи тільки на території України. Тому в разі спору між громадянами України, що проживають за її межами (наприклад, в Російській Федерації, в США і в інших країнах ближнього і дальнього зарубіжжя) суддя Верховного Суду України, за заявою позивача, що проживає за межами України, може в ухвалі вказати місце, де справа розглядатиметься в одному з судів першої інстанції на території України. Під місцем проживання фізичної особи, згідно зі ст. З Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»1, слід розуміти адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Якщо суддя Верховного Суду України в ухвалі вкаже суд першої інстанції, який повинен розглянути спір, то суддя суду першої інстанції за наявності умов і передумов для відкриття провадження у справі (див. коментар до статей 119,120,121,122) повинен винести не пізніше як за десять днів з дня надходження заяви до суду ухвалу про відкриття провадження у справі. При цьому, у разі повторної неявки позивача, належним чином сповіщеного про день слухання справи, суд залишає заяву без розгляду (див. коментар до ч. З ст. 169 ЦПК). За відсутності відомостей про причини неявки відповідача, належним чином сповіщеного про день слухання справи, якщо причина його неявки буде визнана неповажною, суд може винести заочне рішення (див. коментар до ч. 4 ст. 169 ЦПК і коментар до гл. 8 розділу III ЦПК). Суддя Верховного Суду України в ухвалі про встановлення підсудності справ про спори між громадянами України, що проживають за її межами, повинен відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України керуватися не тільки Конституцією України, ЦПК України, але і Законом України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право»2, ч. 1 ст. 2 ЦПК в редакції Закону України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право» (п. 1 ч. 2 Розділу XIV Прикінцеві положення вказаного закону. Докладніше див. коментар до ч. 1 ст. 2 ЦПК). Відповідно до ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є. Отже, особистим законом громадян України, що проживають за її межами, є Закон держави Україна. Так, якщо суд повинен розглянути справу про захист права власності та інших речових прав заявника, то спір за вибором заявника (правильніше було б сказати «за вибором позивача»; див. коментар до ч. 1 ст. З ЦПК) розглядається відповідно до права держави, в якій майно знаходиться або відповідно до права держави суду (ч. 1 ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право»3.
Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право» по-дружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя (ст. 16 названого Закону), або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, в якій це майно знаходиться.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» наслідки припинення шлюбу визначаються правом, що діє в цей час відносно правових наслідків шлюбу (правильніше було б сказати «правових наслідків припинення шлюбу»). Таким чином, суд першої інстанції, який розглядатиме, згідно з ухвалою судді Верховного Суду України, справу щодо спору між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, повинен буде відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК керуватися Конституцією України, ЦПК України, а також відповідними статтями Закону України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право»1.