1. Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».2. Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з по-відомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.
4. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Коментар:
Частина перша статті, що коментується, має відсильний характер. Вимоги до форми і змісту виконавчого документа містяться в ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
У виконавчому документі мають бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові — за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місце-знаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача і боржника за його наявності (для фізичних осіб — платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника або можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою
особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Аналіз змісту частини другої статті, що коментується, свідчить про те, що цивільний процесуальний закон містить певні правові гарантії захисту прав та інтересів стягувача і боржника у виконавчому провадженні.
Так, зокрема, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника:
а) виправити помилку, допущену при оформленні або видачі виконавчого листа;
б) визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню;
в) визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Помилки, допущені судом при оформленні або видачі виконавчого листа, згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» можуть мати своїм наслідком відмову у відкритті виконавчого провадження. Тому правило про виправлення помилок, допущених судом при оформленні або видачі виконавчого листа, направлено на реалізацію положень ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд, який видав виконавчий лист, може визнати його таким, що не підлягає виконанню, зокрема у випадках, коли виконавчий лист було видано помилково, коли зобов'язання боржника відсутнє повністю або частково, у зв'язку з його припиненням, внаслідок добровільного виконання рішення суду, тощо.
Суд розглядає заяву стягувача або боржника про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі виконавчого листа, або визнання його таким, що не підлягає виконанню, в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника, однак неявка їх до судового засідання не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом. Для цього суд направляє копію ухвали про зупинення стягнення до відділу державної виконавчої служби за місцем знаходження виконавчого листа на виконанні і витребує виконавчий лист.
За результатами розгляду заяви стягувача або боржника про виправлення помилки у виконавчому листі або визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі п. 28і ч. 1 ст. 293 ЦПК.