1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.2. Позови про виключення майна з опису пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.
4. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.
Коментар:
Згідно зі статтею, що коментується, виключна підсудність встановлена для розгляду спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, про виключення майна з опису; при розгляді позовів кредиторів спадкодавця і для розгляду позовів до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти.
1) Позови, що виникають зі спорів про нерухоме майно, пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини. Згідно зі ст. 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення і зміни призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на яких підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК право власності та інші речові права на неру-хомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і операцій з нерухомістю є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію і зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
2) Позови про виключення майна з опису пред'являються за місцем знахо-дження цього майна або основної його частини. В даному випадку позивач пред'являє позов про присудження . Підставою позову про присудження є факти (активна підстава позову) з якими пов'язано виникнення суб'єктивного цивільного права позивача і фактами, з якими пов'язано виникнення права вимоги позивача (пасивна підстава позову, тобто фактів, які свідчать про порушення права позивача) . Предметом позову про присудження є мате- ріально-правова вимога позивача до відповідача, про присудження рішення суду щодо боржника (відповідача у справі) до здійснення певної дії або утримання від неї. Відповідачем по даному позову буде боржник, у якого описано майно. Позивачем буде особа, яка вимагає виключення майна з опису.
Другим відповідачем у даній справі буде позивач за первісним позовом, позовні вимоги якого були задоволені, оскільки він зацікавлений в задоволенні своїх позовних вимог.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р. № 6 із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від ЗО червня 1978 р. № 5, від ЗО березня 1984 р. № 3 і від 25 грудня 1992 р. № 13 при розгляді позовів про виключення майна з опису, відповідачами є боржник і особа, на користь якої накладений арешт на майно і, в необхідних випадках, особа, якій передано майно на зберігання, якщо воно було реалізоване. Боржник і особа, на користь якої накладений арешт на майно, будуть не співвідповідачами. Особа, на користь якої накладений арешт на майно, буде другим відповідачем, оскільки інтереси цієї особи і боржника суперечливі. Інтереси співвідповідачів не повинні суперечити один одному (див. коментар до ст. 32 ЦПК).
Так, наприклад, за позовом про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК суд задовольнив позов і стягнув з відповідача 2000 гривень. З метою забезпечення виконання вирішення суду, суд своєю ухвалою наклав арешт на майно відповідача, зокрема на телевізор, килим і холодильник. Двоюрідний брат відповідача пред'явив до нього позов про виключення майна з опису і передачу вказаних речей йому на тій підставі, що вказані речі належать позивачеві на праві власності. Відповідач визнав позов. Проте в справу як другий відповідач вступив позивач, позов якого про відшкодування моральної шкоди був задоволений. Вказаний другий відповідач був зацікавлений у відмові в позові про виключення перерахованих речей з опису. Позивач, що пред'явив позов про виключення майна з опису, відповідно до ст. 60 ЦПК (докладніше див. коментар до ст. 60 ЦПК) повинен був довести обставини, на які він посилається в обгрунтуванні своїх вимог про виключення майна з опису, тобто що ці речі належать йому на праві власності. Він цього не довів, і йому в задоволенні позову було відмовлено. Таким чином, позов про виключення майна з опису є позовом про присудження і, як правило, при розгляді судом позову про виключення майна з опису як другий відповідач виступає особа, яка була позивачем за первісним позовом, позов якого вирішенням суду був задоволений. Вказаний другий відповідач зацікавлений у відмові в позові про виключення майна з опису, оскільки відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.
3) Позови кредиторів спадкодавця, пред'явлені до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини. Згідно зі ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Таким чином, до складу спадкового майна входять не тільки права, але і обов'язки спадкодавця, якщо вони не пов'язані з його особою, оскільки, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо після смерті фізичної особи спірні правовідносини не допускають правонаступництво (наприклад, померла особа, яка мала право на аліменти або мала обов'язок щодо сплати аліментів. Її спадкоємці не мають права на аліменти і не зобов'язані платити аліменти). Відповідно до ст. 1221 ЦК місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Під місцем проживання спадкодавця, згідно зі ст. З Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слід розуміти місце проживання фізичної особи — адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Як випливає з ч. 2 ст. 1221 ЦК якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини. Спадкоємці, відповідно до ч. 1 ст. 1282 ГК, зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості спадкового майна. Позови кредиторів спадкодавця є позовами про присудження.
Згідно з ч. 4 статті, що коментується, позови до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являється за місцем знаходження перевізника. Перевізником може бути не тільки юридична особа, але і фізична особа. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність. Тому, якщо перевізником є юридична особа, то її місцезнаходження, згідно зі ст. 93 ЦК, визначається місцем державної реєстрації. Місцезнаходження юридичної особи вказується в його установчих документах. Якщо перевізником є фізична особа, то її місцем проживання, як було зазначено, є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої він проживає більше шести місяців на рік (ст. З Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» // ВВР України 2004. — № 15. — Ст. 232).
У ст. 925 ЦК 2003 р. було передбачено, що до пред'явлення перевізникові по-зову, що випливає з договору перевезення вантажу, пошти, обов'язкове пред'яв-лення йому претензії в порядку, встановленому законом, транспортними кодек-сами. Позов до перевізника може бути пред'явлений у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неотримання від перевізника відповіді в місячний термін. До вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік.
Закон України від 23 червня 2005 р. «Про внесення змін до деяких законо-давчих актів України щодо досудового врегулювання спорів»1 вніс зміни до редакції ч. 1 ст. 925 ЦК (слова «є обов'язковим» замінені словами «можливим є») і в ч. 2 ст. 26 Закону України від 4 липня 1996 р. «Про залізничний транспорт» (слова «в претензійно-позовному порядку» замінені словами «в претензійному або позовному порядку»). Крім того, внесені відповідні зміни в ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (змінена редакція пунктів 3 і 4 ч. 1 ст. 8). Як випливає з нової редакції вказаних пунктів Декрету, у справах за позовом до перевізника з договору про перевезення вантажу, пошти в даний час не вимагається обов'язковий досудо- вий порядок врегулювання спору. Такий же висновок можна зробити з наведених змін до ст. 925 ЦК і ст. 26 Закону «Про залізничний транспорт». Як було зазначено ЦПК 2004 р. не передбачає попереднього досудового розгляду спору.
Разом з тим слід зазначити наявність певної суперечності між ч. 4 статті, що коментується, і ч. З ст. 110 ЦПК. Із змісту ч. 4 ст. 114 ЦПК можна зробити висновок, що, якщо буде завдана шкода здоров'ю пасажира при здійсненні договору про його перевезення, то позов пасажира підлягає розгляду за місцем знаходження перевізника, а відповідно до ч. З ст. 110 ЦПК для розгляду цього позову встановлена альтернативна підсудність, тобто підсудність справ за вибором позивача. Слід вважати, що положення ч. З ст. 110 ЦК є вірнішим і відповідає Конституції України, нормам ЦК України. Частина З ст. 27 Конституції передбачає: «Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань». Згідно з ч. 1 ст. 49 Конституції України: «Кожен має право на охорону здоров'я». Частина 1 ст. 283 ЦК передбачає: «Фізична особа має право на охорону його здоров'я». Таким чином, законодавець передбачає пільгові умови для захисту життя і здоров'я. Тому, якщо здоров'ю пасажира заподіяна шкода перевізником при виконанні договору перевезення, наприклад, в м. Львові, а він проживає в м. Одесі, то не можна вимагати від нього, щоб він пред'явив позов до перевізника, який знаходиться в м. Львові. Пасажир відповідно до ч. З ст. 110 ЦПК має право на вибір підсудності. Позов може бути пред'явлений за місцем проживання позивача або за місцем завдання шкоди (див. коментар до ч. Зет. 111 ЦПК).