В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.



Коментар:

За загальним правилом, виконавчі документи повинні бути пред'явлені до виконання в строки, встановлені в ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Тому державний виконавець на підставі ч. 1 ст. 23 і відповідно до п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний відмовити в прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого було пропущено, а також у відкритті виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, і не пізніше наступного дня надсилає його заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК право на звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання надається тільки стягувачеві і тільки за наявності поважних причин. Крім того, зазначене право належить і правонаступникам стягува- чів, у випадках, якщо нормами матеріального права допускається правонаступництво.

У зв'язку з тим, що в статті, яка коментується, не міститься переліку причин, які є поважними при пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд у кожному конкретному випадку виходячи з аналізу конкретних обставин пропуску строку вирішує питання про те, чи є причина його пропуску поважною.

Аналіз змісту частини першої статті, що коментується, дозволяє дійти таких висновків:

— згідно із зазначеною нормою права в судовому порядку підлягають по-новленню пропущені строки пред'явлення до виконання не тільки виконавчих листів і судових наказів, виданих загальними судами, а й інших виконавчих документів, перелік яких міститься в ст. З Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із тим, стягувачі, які пропустили строк для пред'явлення таких ви-конавчих документів до виконання, як виконавчий лист або судовий наказ, який видано загальним судом, мають право звертатись із заявами про поновлення пропущеного строку тільки до того суду, який видав виконавчий лист або судовий наказ;

— стягувачі, які пропустили строк таких виконавчих документів до виконання, як наказ, виданий господарським судом, і виконавчий лист, виданий адміністративним судом, мають право звертатись із заявами про поновлення пропущеного строку на підставі ст. 119 ГПК України і ст. 201 КАС України тільки до господарського або адміністративного суду, який видав наказ або виконавчий лист;

— стягувачі, які пропустили строк для пред'явлення інших виконавчих документів до виконання, зазначених у ст. З Закону України «Про виконавче провадження», виданих іншими юрисдикційними органами, мають право звертатись із заявами про поновлення пропущеного строку до суду за місцем виконання.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням позивача і відповідача. Однак неявка належним чином повідомлених про час судового розгляду позивача та відповідача не є перепоною для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Суд зобов'язаний розглянути таку заяву в 10-денний строк.

За результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, на яку може бути подано апеляційну скаргу на підставі п. 19 ч. 1 ст. 293 ЦПК України.