1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
3. Уразі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
4. Уразі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Коментар:
Відповідно до принципу диспозитивності позивач може відмовитися від позову, відповідач — визнати позов у стадії судового розгляду, зробивши усну заяву (ч. 2 ст. 31 ЦПК). У такому разі заява повністю заноситься в протокол судового засідання.
Волевиявлення позивача на відмову від позову або визнання позову від-повідачем можуть бути викладені в письмовій заяві, яка долучається до справи.
На відміну від ст. 103 ЦПК 1963 р., ч. 2 статті, що коментується, не указує на можливість реалізації права позивача на відмову від позову залежно від яких-небудь умов. Тому суд звільнений від обов'язку перевіряти обставини, що призвели відмову від позову.
Суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо визнання суперечить закону або порушує права, свободи або інтереси інших осіб, ухвалюючи мотивовану ухвалу про відмову у визнанні позову. Отримавши письмові або усні заяви позивача про відмову від позову або відповідача — про визнання позову, суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій. Прийняття судом відмови від позову спричиняє закриття провадження у справі, тому справа не підлягає розгляду (п. З ч. 1 ст. 205 ЦПК). У зв'язку з цим суд повинен до постановлення ухвали про закриття провадження у справі роз'яснити позивачеві наслідки його відмови від позову (ч. З ст. 206 ЦПК).
Визнання позову відповідачем направлене на закінчення процесу шляхом ухвалення сприятливого для позивача судового рішення. Відповідачеві також повинні бути роз'яснені наслідки визнання ним позову.
Суд перевіряє, чи не обмежені повноваження представника на відмову від позову або на визнання позову.
У разі відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем, у справі, в якій сторону представляє законний представник (ст. 39 ЦПК), якщо дії останнього суперечать інтересам сторони, суд не приймає відмову від позову або визнання позову (статті 67, 69 ЦК).