1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі.2. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників. За клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими.
3. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них.
4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — «так» чи «ні».
5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання один одному.
6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень.
Коментар:
Після доповіді головуючого у справі, суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь в справі.
Позивач повинен повідомити суд про обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, підтверджуючи їх доказами. Відповідач також дає пояснення з приводу пред'явленого до нього позову, мотивує заперечення, посилаючись на доказовий матеріал.
Пояснення про обставини справи сторони дають у формі вільної розповіді.
Головна увага при дослідженні пояснень сторін і третіх осіб в судовому за-сіданні приділяється з'ясуванню того, як сформувалося знання про факти, чи не було чинників, що вплинули на якість збереження в пам'яті отриманих відомостей, на з'ясування і ліквідацію суперечностей в поясненнях сторін і третіх осіб.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ви-ступають після позивача і відповідача. Відповідачами щодо третьої особи є або сторони, що сперечаються, або одна з них. Це визначає коло фактів, що входять в пояснення третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Вона повинна обгрунтувати свої вимоги, викласти обставини, що є підставою позову, і вказати підтверджуючі його докази (ст. 34 ГПК).
Якщо в справі беруть участь треті особи, що не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 35 ЦПК), вони виступають після позивача або відповідача, на стороні яких вони виступають. Вони пояснюють суду, чому беруть участь в процесі, яким чином рішення суду може торкнутися їх інтересів, і відповідно до цього визначають свою позицію у справі.
Якщо разом із стороною (заявником), третьою особою в справі беруть участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представника. За клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник. Це не позбавляє сторони і третіх осіб права додатково давати особисті пояснення.
У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні і юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав свобод і інтересів інших осіб, або державних або суспільних інтересів.
Пункт 10 ст. 13 Закону України від 23.12.1997 р. «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» передбачає право Уповноваженого звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно1.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних і інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспро-можність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ст. 36і Закону України від 12. 07. 2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру»2.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні і юридичні особи можуть у випадках, передбачених законом, звернутися до суду із заявою про захист прав, свобод і інтересів інших осіб.
Перелік таких випадків, процесуальний закон, що діє, не наводить, їх пе-редбачають, перш за все, норми сімейного права (статті 42, 165, 240 СК).
Особи, які звернулися до суду із заявами про захист прав, свобод і інтересів інших осіб, або державних або суспільних інтересів, мають право брати участь в цих справах і дають пояснення першими.
Оскільки в справі можуть бути заявлені декілька однорідних вимог за по-зовами одного і того самого позивача до одного і того самого відповідача або до різних відповідачів або позови різних позивачів до одного і того самого відповідача (ч. 1 ст. 126 ЦПК), суд має право зобов'язати осіб, які беруть участь в справі, дати пояснення за кожною з вимог.
Особа, яка бере участь в справі, може у викладі своєї позиції, не зуміти ясно підтвердити, чи визнає вона певні обставини чи заперечує проти них. Суд має право зажадати від особи, яка бере участь в справі, конкретної відповіді.
Особи, які беруть участь в справі, мають право ставити питання одне одному. Питання повинні бути чітко сформульованими і такими, що не виходять за рамки даної справи. Питання, що не відповідають вказаним вимогам, можуть бути головуючим зняті. Особи, які беруть участь в справі, можуть подати письмові пояснення до суду. Головуючий оголошує ці пояснення або стисло переказує відомості, які містяться в поясненнях. Якщо ж пояснення містять відомості, що не відносяться до справи, головуючий може їх не зачитувати.