1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.2. Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Коментар:
Стаття, що коментується, встановлює право суду, виявивши при розгляді справи порушення закону і встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню порушення, постановити окремі ухвали і відправити їх відповідним особам або органам для вживання заходів щодо усунення цих причин та умов. Питання про необхідність направлення окремої ухвали вирішується судом окремо у кожному конкретному випадку. У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 р. «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» указується на те, що окремі ухвали повинні ґрунтуватися на достовірно встановлених фактичних даних.
Окремі ухвали стосуються питань, які виходять за межі основного спору, але пов'язані з ним і спрямовані на усунення виявлених порушень закону, недоліків в роботі організацій тощо.
Окремі ухвали повинні за своїм змістом відповідати вимогам, встановленим ст. 210 ЦПК.
Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремих ухвал повинно бути повідомлено суду, який постановив окрему ухвалу. На необхідність виявлення причин і умов, які сприяли виникненню цивільних правопорушень і на необхідність реагувати на порушення законності шляхом винесення окремих ухвал звернена увага суддів в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» із змінами, внесеними постановою Пленуму № 13 від 25 грудня 1992 р. Попередження і усунення випадків порушення законності є метою окремих ухвал суду. Вона безпосередньо пов'язана з цілями правового регулювання і з цілями будь-якого судочинства, зокрема цивільного судочинства, яке повинно сприяти зміцненню правопорядку і законності, попередженню правопорушень, формуванню шанобливого ставлення до закону і до суду.
Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або не-вжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само не-своєчасна відповідь на окрему ухвалу суду спричиняють відповідальність відповідно до ст. 1856 КУпАП.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Проте в переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від вирішення суду, передбаченому ч. 1 ст. 293 ЦПК, окремі ухвали суду відсутні. Отже, має місце прогалина в законодавстві, яку необхідно виправити шляхом доповнення вищезгаданого переліку ухвал суду.