1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дїі треба виконати;
3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;
4) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. їх присутність не є обов'язковою.
4. На додаткове рішення може бути подано скаргу.
5. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Коментар:
У кожній справі, як правило, повинно бути одне рішення, що вичерпно ви-рішує спір між сторонами. У кожному рішенні, крім головного питання, яке є об'єктом процесу, мають бути вирішені питання про строки та порядок вико-нання рішення, про розподіл судових витрат тощо. Але інколи не всі питання, що вирішуються в процесі судового розгляду, відображаються в судовому рішенні, або взагалі не розглядаються питання, вирішення яких добивався позивач. У таких випадках зацікавлені особи можуть просити суд про ухвалення додаткового рішення.
Першою підставою для ухвалення додаткового рішення є випадок, коли відносно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони представляли докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Необхідність ухвалення до-даткового рішення, за даною підставою може виникнути у справах, в яких в позовній заяві об'єднано декілька пов'язаних між собою вимог, або ж якщо в справі є декілька позивачів, або позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги. Таке виправлення можливе, проте лише за тієї умови, що вимога, яка не отримала у рішенні відповіді, не була виділена судом в окреме провадження і була розглянута судом в змагальному порядку: сторони представляли докази і давали щодо неї пояснення.
Друга підстава ухвалення додаткового рішення настає тоді, коли суд, вирі-шивши питання про право, не вкаже точної суми грошових коштів, що підляга-ють стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії потрібно виконати. Такі випадки можливі тоді, коли суд визнає право на отримання аліментів, але не ви-значить розмір їх стягнення; коли буде визнано право на отримання відшкоду-вання за заподіяння шкоди майну, здоров'ю, але не присуджений розмір від-шкодування; коли визнано право на зміну формулювання звільнення без вказівки правильного формулювання тощо. Також додатковим рішенням суду з даної підстави підлягає виправленню рішення, ухвалене на користь кількох позивачів без вказівки про те, в якій частині рішення стосується кожного з них, або що стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК).
Окрім вирішення основних питань, переданих на розгляд суду, в рішенні за наявності на те підстав, повинна бути вказівка про те, що воно підлягає не-гайному виконанню (ст. 367 ЦПК України). У разі невиконання цієї вимоги закону настає третя підстава для ухвалення додаткового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, вирішує питання про розподіл судових витрат у справі (п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України). Якщо це не було зроблено, то в наявності четверта підстава для ухвалення додаткового рішення. Застосування п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК може мати місце лише тоді, коли в основному рішенні питання про розподіл судових витрат взагалі не вирішене. Якщо ж в судовому рішенні питання про розподіл судових витрат вирішено, але вирішено невірно, недолік такого рішення може бути виправлено або в порядку виправлення арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК), або в порядку оскарження ухваленого рішення, але не в порядку ухвалення додаткового рішення.
Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Проте їх присутність при розгляді в судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення не є обов'язковою.
Додаткове рішення — вид рішення суду, отже, воно підпорядковане всім вимогам за формою і змістом, яким повинне відповідати будь-яке рішення.
На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга. Термін на оскарження додаткового рішення є аналогічним терміну оскарження звичайного рішення суду (ч. 1 ст. 294 ЦПК).
Відмова суду від ухвалення додаткового рішення викладається у формі ухвали, на яку може бути подана апеляційна скарга (п. 11 ст. 293 ЦПК).