В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дїі треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

3. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. їх присутність не є обов'язковою.

4. На додаткове рішення може бути подано скаргу.

5. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.



Коментар:

У кожній справі, як правило, повинно бути одне рішення, що вичерпно ви-рішує спір між сторонами. У кожному рішенні, крім головного питання, яке є об'єктом процесу, мають бути вирішені питання про строки та порядок вико-нання рішення, про розподіл судових витрат тощо. Але інколи не всі питання, що вирішуються в процесі судового розгляду, відображаються в судовому рішенні, або взагалі не розглядаються питання, вирішення яких добивався позивач. У таких випадках зацікавлені особи можуть просити суд про ухвалення додаткового рішення.

Першою підставою для ухвалення додаткового рішення є випадок, коли відносно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони представляли докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Необхідність ухвалення до-даткового рішення, за даною підставою може виникнути у справах, в яких в позовній заяві об'єднано декілька пов'язаних між собою вимог, або ж якщо в справі є декілька позивачів, або позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги. Таке виправлення можливе, проте лише за тієї умови, що вимога, яка не отримала у рішенні відповіді, не була виділена судом в окреме провадження і була розглянута судом в змагальному порядку: сторони представляли докази і давали щодо неї пояснення.

Друга підстава ухвалення додаткового рішення настає тоді, коли суд, вирі-шивши питання про право, не вкаже точної суми грошових коштів, що підляга-ють стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії потрібно виконати. Такі випадки можливі тоді, коли суд визнає право на отримання аліментів, але не ви-значить розмір їх стягнення; коли буде визнано право на отримання відшкоду-вання за заподіяння шкоди майну, здоров'ю, але не присуджений розмір від-шкодування; коли визнано право на зміну формулювання звільнення без вказівки правильного формулювання тощо. Також додатковим рішенням суду з даної підстави підлягає виправленню рішення, ухвалене на користь кількох позивачів без вказівки про те, в якій частині рішення стосується кожного з них, або що стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК).

Окрім вирішення основних питань, переданих на розгляд суду, в рішенні за наявності на те підстав, повинна бути вказівка про те, що воно підлягає не-гайному виконанню (ст. 367 ЦПК України). У разі невиконання цієї вимоги закону настає третя підстава для ухвалення додаткового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, вирішує питання про розподіл судових витрат у справі (п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України). Якщо це не було зроблено, то в наявності четверта підстава для ухвалення додаткового рішення. Застосування п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК може мати місце лише тоді, коли в основному рішенні питання про розподіл судових витрат взагалі не вирішене. Якщо ж в судовому рішенні питання про розподіл судових витрат вирішено, але вирішено невірно, недолік такого рішення може бути виправлено або в порядку виправлення арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК), або в порядку оскарження ухваленого рішення, але не в порядку ухвалення додаткового рішення.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Проте їх присутність при розгляді в судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення не є обов'язковою.

Додаткове рішення — вид рішення суду, отже, воно підпорядковане всім вимогам за формою і змістом, яким повинне відповідати будь-яке рішення.

На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга. Термін на оскарження додаткового рішення є аналогічним терміну оскарження звичайного рішення суду (ч. 1 ст. 294 ЦПК).

Відмова суду від ухвалення додаткового рішення викладається у формі ухвали, на яку може бути подана апеляційна скарга (п. 11 ст. 293 ЦПК).