1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.2. Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 3 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, с обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
4. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Коментар:
Рішення суду, будучи актом, що фіксує результат примусового застосування права, само наділяється силою подібною до закону, тобто за певних умов набуває якостей, властивих закону.
Рішення як акт органу влади наділяється силою, аналогічною (але не іден-тичною) силі закону як вищого виразу державної волі. Будучи законом для даних конкретних, вирішених судом правовідносин, рішення суду залишається актом підзаконним, таким, що виражає і фіксує волю закону. Сила його, навіть названа законною, має значення і може бути прирівняна до сили закону лише тому, що суд застосував норму права до певних відносин.
Відмінність між рішенням суду, наділеним силою закону, і законом є від-мінність між нормою права і актом застосування права .
Стаття, що коментується, визначає порядок набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, а також правових наслідків такого набрання.
Відносно набрання рішенням суду законної сили законом становлені наступні правила.
1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У випадку якщо особа в межах зазначеного десяти-денного строку подасть апеляційну скаргу, необхідність подачі заяви про апеляційне оскарження рішення відпадає (ч. 4 ст. 295 ЦПК України). Отже, після закінчення десятиденного строку з дня проголошення рішення, якщо жодна з осіб, наділених правом апеляційного оскарження рішення (ст. 292 ЦПК), не подала заяви про апеляційне оскарження рішення або апеляційну скаргу, таке рішення набирає законної сили.
2. Якщо ж заява про апеляційне оскарження рішення була подана протягом встановленого терміну, то рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановленого в ч. 1 ст. 294 ЦПК України двадцятиденного терміну на подачу апеляційної скарги, дана апеляційна скарга подана не була.
Не можна вважати своєчасно поданою апеляційну скаргу, яка не оформлена відповідно до вимог закону, якщо у встановлений судом термін особа, що подала апеляційну скаргу, не усуне ті недоліки, на які вказав суд. У такому випадку апеляційна скарга вважається неподаною і повертається апелянту (ч. 2 ст. 297 ЦПК), а рішення суду після закінчення терміну на його апеляційне оскарження набирає законної сили.
Законом встановлений скорочений термін для апеляційного оскарження рішень суду про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, відносно юридичних і фізичних осіб — 5 днів (ч. З ст. 290 ЦПК). Отже, таке рішення набере законної сили, якщо особа, відносно якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник протягом п'яти днів з дня оголошення рішення не оскаржить його до апеляційного суду.
У разі подачі апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, в тому випадку, якщо воно не було ска-соване.
Повноваження апеляційного суду щодо перегляду рішень суду першої ін-станції визначені в ч. 1 ст. 307 ЦПК України. Він має право:
1) відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і за-криття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У разі апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції воно набирає законної сили тільки в двох випадках: коли суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін і коли він змінює рішення. У другому випадку рішення суду першої інстанції набирає законної сили не в своєму первинному вигляді, а з тими корективами, які вніс до нього суд апеляційної інстанції.
Правові наслідки набрання рішенням суду законної сили встановлені даною статтею, що коментується, а також ст. 14 ЦПК, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових або службових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, — і за її межами.
Після набрання рішенням суду законної сили сторони, треті особи з само-стійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. У разі пред'явлення вказаними суб'єктами позову, тотожного (та ж вимога по тих же підставах) тому, щодо якого судом було ухвалено рішення, що набрало законної сили, настають наслідки, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК, — суддя відмовляє у відкритті провадження у справі. Якщо ж дана обставина (наявність рішення суду, що набрало законної сили, за тотожним позовом) була встановлена вже після відкриття провадження у справі, — провадження у справі закривається (п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК).
Після набрання рішенням суду законної сили, сторони і треті особи з са-мостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Обставини, вста-новлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у цивільній, господар-ській або адміністративній справі, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, відносно якої встановлені ці обставини (ч. З ст. 61 ЦПК).
Правові наслідки набрання рішенням суду законної сили зачіпають також осіб, на користь яких було розпочато справу суб'єктами, вказаними в ч. 2 ст. З ЦПК. Наприклад, якщо прокурор звернувся до суду на користь громадянина, який не в змозі внаслідок свого фізичного або матеріального стану, похилого віку або з інших поважних причин самостійно захищати свої порушені або оспорювані права, або реалізувати свої процесуальні повноваження, то рішення суду у даній справі, що набрало законної сили, буде обов'язкове для такого громадянина.
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на певні розміри платежів, їх тривалість або припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, термінів платежів або взагалі звільнення від них. Так, наприклад, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у випадках, вказаних в ст. 192 СК України.