1. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Коментар:
Як було вже сказано, відповідно до ст. 43 ЦК фізична особа може бути ого-лошена безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК за відсутності таких відомостей протягом трьох років у місці постійного проживання фізичної особи суд може оголосити її померлою. Якщо ця особа пропала безвісти за обставин, які загрожували їй смертю або дають підставу припускати її гибель від певного нещасного випадку — протягом шести місяців. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Визнання особи безвісно відсутньою, як зазначено в літературі, ґрунтується на висновку суду про неможливість вирішення питання про життя або смерть особи, а не на презумпції її життя або смерті. Оголошення померлою ґрунтується на презумпції смерті фізичної особи .
Відкриття провадження у справі про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення особи померлою здійснюється шляхом подання письмової заяви до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцезнаходження її майна (див. коментар до ст. 246 ЦПК). Як було зазначено, справи окремого провадження розглядаються з дотриманням загальних правил судочинства, встановленого ЦПК. Тому заява про відкриття провадження у справі про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою за формою і змістом має відповідати вимогам ст. 119 ЦПК (див. коментар до ст. 119 ЦПК). Додатково в заяві відповідно до статті, що коментується, необхідно зазначити, для якої мети необхідно заявнику визнати особу безвісно відсутньою або оголосити особу померлою. Мета повинна мати правовий характер. Такою метою може бути розірвання шлюбу з особою, оголошеною безвісно відсутньою в спрощеному порядку (ст. 107 СК), встановлення опіки над майном особи, оголошеної безвісно відсутньою (ст. 44 ЦК); право на спадок у разі оголошення особи безвісно відсутньою тощо. У заяві необхідно також зазначити, в яких правовідносинах перебувають заявник і фізична особа, яку заявник просить визнати безвісно відсутньою або оголосити особу померлою (цивільних, сімейних, податкових тощо). Ця вказівка необхідно для обґрунтування правової мети заяви про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Ця заява подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання фізичної особи, місцеперебування якої невідомо або за місцем перебування її майна.
Вказівка в заяві правової мети дає судді можливість при прийнятті заяви до провадження визначити наявність у заявника інтересу, що охороняється правом, для звернення до суду за захистом інтересу, що охороняється правом, склад заінтересованих осіб, яких слід притягти до участі в процесі, і сукупність необхідних доказів. При поданні заяви про визнання особи безвісно відсутньою — це можуть бути інтереси особи, яку заявник просить визнати безвісно відсутньою. Як було зазначено, в разі визнання особи безвісно відсутньою над її майном може бути встановлена опіка (ст. 44 ЦК).
У ч. З ст. 44 ЦК передбачено, що опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, управляє її майном в інтересах цієї особи.
Це можуть бути і інтереси заявника, якщо заявник є кредитором особи, яку він просить визнати безвісно відсутньою особою, утриманцем зазначеної особи. Відповідно до ч. З ст. 44 ЦК опікун над майном особи, визнаної безвісно відсут-ньою, сплачує борги за рахунок цього майна, а в ч. 4 ст. 44 ЦК передбачено, що за заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких за законом мала утримувати фізична особа, яку заявник просить визнати безвісно відсутньою. При поданні заяви про оголошення особи померлою інтерес, що охороняється правом, може бути в його спадкоємців отримання права на спадок. Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК правові наслідки оголошення особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Відповідно до статті, що коментується, в заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою слід зазначити обставини, які підтверджують безвісну відсутність фізичної особи або обставини, які дають підстави відповідно до частин 1, 2 ст. 46 ЦК оголосити фізичну особу померлою.