1. Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Коментар:
У статті, що коментується, визначена територіальна підсудність справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення. Як було зазначено, чинний ЦПК для розгляду справ судами у першій інстанції встановлює тільки територіальну підсудність, тобто підсудність залежно від характеру і властивості і залежно від території, на яку поширюється компетенція даного суду. Як було сказано, існують такі види територіальної підсудності: загальна підсудність (ст. 109 ЦПК); альтернативна підсудність (ст. 110 ЦПК); договірна підсудність (ст. 112 ЦПК); підсудність за зв'язком справ (ст. 113 ЦПК); виняткова підсудність (ст. 114 ЦПК) (див. коментар до зазначених статей ЦПК).
У статті, що коментується, передбачена підсудність за місцем проживання заявника. В даному випадку немає жодного виду підсудності, передбаченого статтями 109, 110, 112, 113 і 114 ЦПК.
Стаття 257 ЦПК установлює імперативне правило про підсудність справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення. Відповідно до ст. З Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»1 слід розрізняти місцеперебування фізичної особи — адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, і місце проживання — адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Таким чином, підсудність справ про встановлення юридичних фактів визначається місцем перебування адміністративної територіальної одиниці, на якій заявник проживає понад шість місяців на рік. Під адміністративно-територіальною одиницею слід розуміти область, район, місто, район у місті, село (ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»)2. Особи, які мають право подати до суду заяву про встановлення фактів, які мають юридичне значення, тобто заявники визначають зміст норм матеріального права, які регулюють відносини, для виникнення яких потрібно встановлення факту, що має юридичне значення. Наприклад, заява про встановлення факту батьківства в разі смерті чоловіка, який не перебував з матір'ю дитини у шлюбі, може бути подано тільки особами, які зазначені в ч. З ст. 128 СК (статті 130 і 128 СК). Цими особами, тобто заявниками, можуть бути мати дитини, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує і виховує дитину, а також сама дитина, які досягла повноліття.