1. Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника або вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їх недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
2. Заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем.
Коментар:
У цивільному обороті об'єктом використання можуть бути різноманітні цінні папери на пред'явника. Характерною ознакою цих паперів є те, що в них не зазначено ім'я власника. Власником такого папера визнається та особа, яка її пред'явить до виконання. Тому в разі втрати цінного папера на пред'явника або векселя вимагати виконання за ними обов'язків може особа, якій ці папери на законних підставах не належать. Охорона прав і охороню- ваних законом інтересів власника у разі втрати цінного папера на пред'явника або векселя здійснюється в судовому порядку.
Якщо власник втраченого папера на пред'явника або векселя знає, хто є її держателем, то витребування цього документа можливе шляхом пред'явлення до нього віндикаційного позову. Якщо ж особа, яка втратила цінний папір на пред'явника або вексель, не знає, хто є їхнім держателем, то захистити свої права та інтереси вона може в порядку окремого провадження, звернувшись до суду із заявою про визнання папера недійсним і відновлення прав на втрачений цінний папір.
Відповідно до ст. 194 ЦК цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і влас-ником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються. Відповідно до ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р.1, цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі
прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Визначення цінного папера, дані в ст. 194 ЦК і в ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», по суті не відрізняються одне від одного.