1. У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.2. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновоклікаря-психіат- ра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження — висновок комісіїлікарів-психіат- рів та інші відповідні матеріали.
3. У заяві фізичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку мають бути наведені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги.
4. У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.
5. Заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження.
Коментар:
Як було неодноразово зазначено, справи окремого провадження розгляда-ються з дотриманням загальних правил, встановлених ЦПК (див. коментар до ст. 235 ЦПК). Тому зміст заяви про проведення психіатричного огляду фізичної особи в примусовому порядку, про надання їй примусової амбула-торної психіатричної допомоги та її продовженні, про госпіталізацію до
психіатричного закладу в примусовому порядку і про продовження такої госпіталізації повинно відповідати вимогам статей 119—121 ЦПК (див. коментар до статей 119—121 ЦПК), тобто в заяві мають бути зазначені реквізити, передбачені ч. 2 ст. 119 ЦПК. Однак у будь-якій заяві про відкриття провадження у справі, що розглядається в порядку окремого провадження, має бути зазначено не зміст позовних вимог, а зміст прохання заявника. Крім того, відповідно до ч. 1 статті, що коментується, в заяві мають бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, встановленому Законом України «Про психіатричну допомогу».
Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, до заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги та про примусову госпіталізацію, її продовження — висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали. Відповідно до ч. З ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», як було вже сказано, психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу. Відповідно до ч. З ст. 16 зазначеного Закону України до заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу, має бути додано висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність такої госпіталізації.
Відповідно до ч. З статті, що коментується, у разі, коли із заявою про при-пинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіат-ричного закладу до суду звертається фізична особа або її законний представник, мають бути наведені обставини і докази, які дають підстави для ухвалення рішення судом про припинення надання особі психіатричної допомоги. Як було зазначено, відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про психіатричну допомогу» виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації. Як було сказано, наведене положення ч. З ст. 18 Закону України «Про психіатричну допомогу» в певній частині суперечить ч. 2 ст. 281 ЦПК. Якщо примусова госпіталізація була проведена за рішенням суду, то вона може бути припинена тільки за рішенням суду. Однією з підстав для ухвалення судом зазначеного рішення може бути рішення комісії лікарів- психіатрів.
Частина 4 статті, що коментується, встановлює строк 24 години для на-правлення до суду заяви про примусову госпіталізацію фізичної особи в разі, коли відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіат- ра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів. Заяву до суду направляє психіатричний заклад, в якому знаходиться особа.
Відповідно до ч. 5 статті, що коментується, заява фізичної особи або її закон-ного представника про припинення надання особі примусової психіатричної допомоги може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку або її продовження. Заява фізичної особи або її законного представника про припинення примусової пси-хіатричної допомоги, як і будь-яка заява до суду, повинна бути обґрунтованою. Одним із доказів обґрунтованості такої заяви відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про психіатричну допомогу» є рішення комісії лікарів-психіатрів про відмову в продовженні такої госпіталізації.