Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Розглянувши заяву про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву.

2. Рішення про задоволення заяви, зазначеної у частині першій цієї статті, є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.



Коментар:

Як було зазначено, розгляд даної категорії справ направлений на охорону інтересів осіб, які хворі на заразну форму туберкульозу і ухиляються від його лікування, і передусім на охорону суб'єктивних прав фізичних осіб, які оточують хворого, і на безпечне для життя навколишнє середовище (статті 270 і 281 ЦК). Частина 2 ст. З Закону України від 5 липня 2001 р. «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» зазначає: «Держава визнає боротьбу з ту-беркульозом невід'ємною складовою частиною політики щодо безпеки су-спільства та визначає проведення протитуберкульозних заходів». Наведене положення ч. 2 ст. З Закону України «Про боротьбу із захворюванням на ту-беркульоз» відповідає положенню ч. 1 ст. 49 Конституції України, згідно з якою: «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування». Рішення суду про обов'язкову госпіталізацію до протитубер-кульозного закладу або про продовження такого лікування повинно відповідати загальним вимогам, які висуваються до судового рішення, тобто бути законним і обґрунтованим (див. коментар до ст. 213 ЦПК). Рішення щодо зазначеної категорії справ, як і будь-яке рішення у справах позовного та окремого провадження, складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині рішення слід зазначити не предмет позовних вимог, а сутність вимог заявника; в описовій частині суд має узагальнити позицію особи, щодо якої суд вирішує питання про обов'язкову госпіталізацію, якщо ця особа братиме участь у справі, і представника зазначеної особи.

У мотивувальній частині рішення суд повинен зазначити установлені судом обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення або про відмову в задоволенні вимог заявника, а також статті матеріального і процесуального законів, якими суд керується при ухваленні рішення.

У резолютивній частині рішення суд повинен зазначити свої висновки про задоволення вимог заявника або про відмову в задоволенні цих вимог. При розгляді справ у порядку окремого провадження, як було вже зазначено, не можна частково задовольнити вимоги заявника або частково відмовити в задоволенні цих вимог. Слід або повністю задовольнити вимоги заявника, або повністю відмовити в задоволенні цих вимог. В резолютивній частині рішення слід також зазначити строк і порядок набрання рішенням законної сили і порядок його оскарження.

Рішення суду про задоволення вимог заявника є підставою для обов'язкової госпіталізації особи або подальшого її лікування в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 12 Закону України від 15 березня 2006 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення боротьби із захворюванням на туберкульоз» обов'язкова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється на строк до трьох місяців. Продовження лікування цих осіб за рішенням суду здійснюється на певний строк на підставі висновку лікарської комісії протитуберкульозного закладу.

Норми ЦПК, які регулюють розгляд справ, передбачених главою 11 Розділу IV, як і норми глави 10 розділу, не встановлюють строки виконання рішення суду. Однак у випадку, якщо особа хвора на заразну форму туберкульозу, то для виконання рішення суду про її обов'язкову госпіталізацію не можуть застосовуватись положення ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими рішення немайнового характеру підлягають виконанню у двомісячний строк. Згідно з ч. 1 ст. 10 п. 21і Закону України «Про міліцію» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення боротьби із захворюванням на туберкульоз» органи міліції зобов'язані здійснювати за рішенням суду привод хворих на заразні форми туберкульозу до протитуберкульозного закладу.


Получите за 15 минут консультацию юриста!