Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. У рішенні про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи зазначаються:

1) ім'я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника одержувача, коли інформація надається представникові;

2) ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи;

3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

4) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.

2. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

3. Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.



Коментар:

Як і будь-яке судове рішення, рішення суду щодо зазначеної категорії справ має бути законним і обґрунтованим (див. коментар до ст. 213 ЦПК). Судове рішення має містити чотири частини: 1) вступну частину; 2) описову частину; 3) мотивувальну частину і 4) резолютивну частину (див. коментар до ст. 215 ЦПК). У вступній частині рішення крім загальних реквізитів, передбачених у п. 1 ч. 1 ст. 215 ЦПК, необхідно зазначити ім'я (найменування) отримувача інформації, а також його представника, якщо інформація надається представнику, їх місце проживання або місцезнаходження. Як було сказано, згідно з Законом України від 11 грудня 2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»1 місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Відповідно до ст. 93 ЦК місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи зазначається в її установчих документах. Згідно з ст. 1076 ЦК, банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта, відомостей про операції; рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їх представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їх посадовим і службовим особам такі відомості можуть бути надані виключно і в порядку, встановленому законом «Про банки і банківську діяльність». В судовому рішенні у справах окремого провадження, як було сказано, слід зазначати не предмет позовних вимог, а сутність вимог заявника. Тому в рішенні суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи зазначаються обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, та має бути представлена банком отримувачу, і мета її використання. В описовій частині судового рішення слід викласти позицію заявника і банку, а також сутність доказів, наданих заявником і банком і досліджених судом. У мотивувальній частині суд повинен зазначити, які обставини суд установив і певні відповідно до них правовідносини та мотиви, за якими суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими заявник і банк обґрунтовували свої вимоги і заперечення. В мотивувальній частині судового рішення мають бути також зазначені й інші реквізити, зазначені в п. З ч. 1 ст. 215 ЦПК.

У резолютивній частині рішення суд зазначає свої висновки про задоволення вимог заявника або про відмову в задоволенні цих вимог. Як було зазначено, у справах окремого провадження суд або повністю задовольняє вимоги заявника або повністю в них відмовляє.

У справах окремого провадження, на відміну від справ позовного прова-дження, не можна частково задовольнити вимоги заявника або частково в них відмовити. В резолютивній частині рішення суд має зазначити строк і порядок набрання рішенням законної сили і порядок його оскарження.

Відповідно до ч. З статті, що коментується, п. 6 ч. 1 ст. 367 ЦПК рішення щодо зазначеної категорії справ підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд направляє банку, який обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та позивачу, щодо якого надається інформація. Зазначена особа або заявник відповідно до ч. З статті, що коментується, має право в п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду. Частина 3 статті, що коментується, в цій частині суперечить ч. 1 ст. 294 ЦПК, згідно з якою заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів зі дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (див. коментар до ст. 294 ЦПК). Відповідно до ч. 4 ст. 295 ЦПК апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (див. коментар до ст. 295 ЦПК).


Получите консультацию юриста онлайн!