Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.



Коментар:

Згідно з ч. 1 статті, що коментується, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Положення ч. 1 статті, що коментується, згідно з якою право апеляційного оскарження мають також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд першої інстанції вирішив питання про їх права та обов'язки, відповідає ч. 9 ст. 6 ЦПК, Закону України від 16 березня 2006 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо касаційного провадження» .

Згідно статті, що коментується, правом апеляційного оскарження корис-туються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження (ч. З ст. 235 ЦПК).

Також право на апеляційне оскарження мають правонаступники сторін і третіх осіб (ст. 37 ЦПК). Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) має право подавати заяву про апеляційне оскарження і апеляційну скаргу на судове рішення або ухвалу суду першої інстанції, що не набрало законної сили, якщо повноваження обмеження цих повноважень не застережені у виданій йому довіреності (ч. 2 ст. 44 ЦПК). Законні представники (батьки, усиновлювачі, опікуни й піклувальники) можуть здійснювати від імені особи, яку представляють, усі процесуальні дії, в тому числі самостійно оскаржити рішення і ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили, не маючи на це спеціальної довіреності.

У ст. 292 ЦПК не зазначено, чи має прокурор, який не бере участі у справі, право на апеляційне оскарження. М. Й. Штефан слушно зауважує, що прокурор, який брав участь у справі у суді першої інстанції, має право на апеляційне оскарження. При цьому він посилається на статті 292, 294 ЦПК . Однак у ст. 292 ЦПК не врегульовано питання про право прокурора на подання апеляційної скарги, а ст. 294 ЦПК узагалі не регулює питання про суб'єктів апеляційного оскарження, а регулює питання про строки апеляційного оскарження. Питання про право прокурора, який не бере участі у справі, на апеляційне і касаційне оскарження передбачено в ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (зі змінами від 12 липня 2001 р. та від 14 грудня 2004 р. ). Відповідно до зазначеної статті, прокурор і його заступник мають право на внесення апеляційного і касаційного подань, як сказано в ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» з відповідними змінами. «Чинний ЦПК не передбачає апеляційне і касаційне подання прокурора, а передбачає подання апеляційної і касаційної скарг в межах їх компетенції прокурором і його заступниками незалежно від їхньої участі в розгляді справи першої інстанції». Прокурори або їхні заступники можуть оскаржити рішення і визначення незалежно від їх участі у справі. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні і касаційні скарги тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь. Такий само висновок випливає зі статей 36і, 37 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру»1 зі змінами від 12 липня 2001 р.2, від 17 грудня 2004 р.3 і ч. 4 ст. 46 ЦПК. Частина 4 ст. 46 ЦПК передбачає: «Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з винят-ковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитися з матеріалами справа в суді». Апеляція (від лат. арреіагіо — «звернення») є способом перевірки законності і обґрунтованості судових рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили в суді вищої інстанції (апеляційному суді).

Право апеляційного оскарження рішення і ухвали суду першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги — це надана законом можливість пору-шення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції, спрямована на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірки винесених у ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості.


Получите за 15 минут консультацию юриста!