1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.
Коментар:
Згідно з ч. 1 статті, що коментується, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Положення ч. 1 статті, що коментується, згідно з якою право апеляційного оскарження мають також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд першої інстанції вирішив питання про їх права та обов'язки, відповідає ч. 9 ст. 6 ЦПК, Закону України від 16 березня 2006 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо касаційного провадження» .
Згідно статті, що коментується, правом апеляційного оскарження корис-туються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження (ч. З ст. 235 ЦПК).
Також право на апеляційне оскарження мають правонаступники сторін і третіх осіб (ст. 37 ЦПК). Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) має право подавати заяву про апеляційне оскарження і апеляційну скаргу на судове рішення або ухвалу суду першої інстанції, що не набрало законної сили, якщо повноваження обмеження цих повноважень не застережені у виданій йому довіреності (ч. 2 ст. 44 ЦПК). Законні представники (батьки, усиновлювачі, опікуни й піклувальники) можуть здійснювати від імені особи, яку представляють, усі процесуальні дії, в тому числі самостійно оскаржити рішення і ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили, не маючи на це спеціальної довіреності.
У ст. 292 ЦПК не зазначено, чи має прокурор, який не бере участі у справі, право на апеляційне оскарження. М. Й. Штефан слушно зауважує, що прокурор, який брав участь у справі у суді першої інстанції, має право на апеляційне оскарження. При цьому він посилається на статті 292, 294 ЦПК . Однак у ст. 292 ЦПК не врегульовано питання про право прокурора на подання апеляційної скарги, а ст. 294 ЦПК узагалі не регулює питання про суб'єктів апеляційного оскарження, а регулює питання про строки апеляційного оскарження. Питання про право прокурора, який не бере участі у справі, на апеляційне і касаційне оскарження передбачено в ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (зі змінами від 12 липня 2001 р. та від 14 грудня 2004 р. ). Відповідно до зазначеної статті, прокурор і його заступник мають право на внесення апеляційного і касаційного подань, як сказано в ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» з відповідними змінами. «Чинний ЦПК не передбачає апеляційне і касаційне подання прокурора, а передбачає подання апеляційної і касаційної скарг в межах їх компетенції прокурором і його заступниками незалежно від їхньої участі в розгляді справи першої інстанції». Прокурори або їхні заступники можуть оскаржити рішення і визначення незалежно від їх участі у справі. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні і касаційні скарги тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь. Такий само висновок випливає зі статей 36і, 37 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру»1 зі змінами від 12 липня 2001 р.2, від 17 грудня 2004 р.3 і ч. 4 ст. 46 ЦПК. Частина 4 ст. 46 ЦПК передбачає: «Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з винят-ковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитися з матеріалами справа в суді». Апеляція (від лат. арреіагіо — «звернення») є способом перевірки законності і обґрунтованості судових рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили в суді вищої інстанції (апеляційному суді).
Право апеляційного оскарження рішення і ухвали суду першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги — це надана законом можливість пору-шення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції, спрямована на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірки винесених у ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості.