1. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;
2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;
3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Коментар:
Як було зазначено, під повноваженнями суду апеляційної інстанції слід розуміти сукупність його процесуальних прав і обов'язків щодо перевірки законності і обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції, які не на-брали законної сили.
Стаття, що коментується, передбачає повноваження суду апеляційної інстанції і підстави реалізації повноважень суду апеляційної інстанції щодо перевірки законності і обґрунтованості ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції (див. коментар до ст. 293 ЦПК).
Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, має право і зобов'язаний, у випадках, передбачених ЦПК, постановити ухвалу про скасування апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції і залишити ухвалу без змін; або скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу; змінити ухвалу; скасувати ухвалу суду першої інстанції і передати питання на новий розгляду суду першої інстанції.
Стаття, що коментується, фактично повторює зміст ч. 2 ст. 307 ЦПК. Однак додатково встановлює підстави для постановлення кожного з видів ухвал суду апеляційної інстанції. Так, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо ухвалу суду першої інстанції винесено з дотримання вимог закону, тобто є законною і обґрунтованою (див. коментар до статей 209, 210 ЦПК).
У тих випадках, коли суд першої інстанції ухвалив рішення, що оскаржується, з порушенням норм процесуального права або при правильному рішенні було помилково сформульовано сутність процесуальних дій або підстави його застосування; апеляційний суд також скасовує ухвалу суду першої інстанції, що оскаржується, якщо суд першої інстанції порушив порядок для постановлення ухвали. Так, наприклад, якщо ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, була постановлена суддею, який вже розглядав дану справу в суді першої ін-станції і рішення у справі було скасовано, апеляційний суд зобов'язаний скасу-вати ухвалу суду першої інстанції, що оскаржується, оскільки цю ухвалу було постановлено з порушенням норм цивільного процесуального права (див. ко-ментар до ч. 1 ст. 21 ЦПК). У цьому випадку ухвалу суду першої інстанції було постановлено неповноважним суддею. Апеляційний суд також зобов'язаний скасувати ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі (див. коментар до ст. 205 ЦПК), якщо вона була винесена до розгляду її в стадії судового розгляду або хоча б до розгляду її в попередньому судовому засіданні (див. коментар до ст. 130 ЦПК), оскільки в цьому випадку порушено встановле-ний ЦПК порядок постановлення ухвали.
Разом із тим слід зазначити, що в статті, що коментується, не зазначено всі підстави для скасування ухвали суду першої інстанції. Якщо ухвалу суду першої інстанції, що оскаржується, постановлено з порушенням норм матеріального права, вона також підлягає скасуванню і передачі в суд першої інстанції для нового розгляду. Так, якщо суд першої інстанції своєю ухвалою призначив опікуном або піклувальником фізичну особу, яка не може бути опікуном або піклувальником, наприклад яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені (п. 1 ст. 64 ЦК). Цю ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. ЗО ст. 293 ЦПК, може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду (п. ЗО ст. 293 ЦПК у редакції Закону України від 16 березня 2006 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України»1.