1. Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках:1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;
2) скасування рішення з направленням справи на новий розгляд;
3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;
4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;
5) зміни ухвали суду першої інстанції;
6) скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирішенням питання по суті.
2. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Коментар:
Як було зазначено, апеляційний суд у межах своїх повноважень щодо пе-ревірки законності і обґрунтованості рішень, що оскаржуються, і ухвал суду першої інстанції має право і зобов'язаний постановляти відповідні ухвали та ухвалювати рішення. У статті, що коментується, передбачені процесуальні форми реалізації повноважень апеляційного суду (постановлення ухвали і ухвалення рішення) і підстави для застосування кожного з них. Зміст статті, що коментується, в основному збігається зі змістом ст. 307 ЦПК, яка встановлює положення про зміст повноважень апеляційного суду. Так, якщо рішення суду першої інстанції, що оскаржується, є законним і обґрунтованим (див. коментар до ст. 213 ЦПК), апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін (див. коментар до ст. 308 ЦПК). Апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і передає справу на новий розгляд у випадку, якщо рішення суду першої інстанції є незаконним через те, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільного процесуального законодавства, наприклад, справу розглянуто не- повноважним суддею чи складом суду або рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу (докладніше див. коментар до ст. 311 ЦПК). Слід зауважити, що рішення або ухвала є незаконним і у випадку, якщо суд неправильно застосував відповідні норми матеріального права або взагалі їх не застосував (див. коментар до ст. 213 ЦПК).
За відсутності відповідних норм матеріального або процесуального права, які регулюють спірні відносини, суд зобов'язаний вирішити справу на основі аналогії закону або аналогії права (див. коментар до ч. 7 ст. 8 ЦПК). Апеляційний суд також зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції, що оскаржується, і закрити провадження у справі за наявності підстав, передбачених ст. 205 ЦПК, наприклад, якщо суд ухвалив рішення у справі, яка не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягала розгляду в порядку господарського судочинства, наприклад, якщо справа пов'язана із укладенням, зміною, розірванням або виконанням господарських угод (ст. 12 ГПК); або, наприклад, справа підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, тобто була пов'язана зі здійсненням публічно-правових відносин (статті 17,18, 104 Кодексу адміністративного судочинства України1).
Апеляційний суд також зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції, що оскаржується, і залишити заяву без розгляду за наявності підстав, передбачених ст. 207 ЦПК (див. коментар до ст. 207 ЦПК), наприклад, якщо заяву в суд першої інстанції було подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Під цивільною процесуальною дієздатністю слід розуміти здатність особи особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (див. коментар до ст. 29 ЦПК); або, наприклад, заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень (див. коментар до статей 38, 39, 42, 43 і 44 ЦПК).
Відповідно до пунктів 3—6 статті, що коментується, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції і залишає цю ухвалу без змін, змінює ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу суду першої інстанції з направленням на новий розгляд або вирішення справи. Наведені пункти 3—6 статті, що коментується, переважно збігаються із змістом ст. 312 ЦПК.
Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо цю ухвалу суду постановлено з дотриманням вимог закону, тобто є законною і обґрунтованою (див. коментар
до ст. 209 і ст. 210 ЦПК). Апеляційний суд зобов'язаний змінити ухвалу суду першої інстанції, якщо вона не відповідає вимогам процесуального закону і її можна змінити, не передаючи на новий розгляд до суду першої інстанції. Наприклад, про відмову в прийомі заяви про видачу судового наказу або про скасування судового наказу (у редакції Закону України від 8 вересня 2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)1, якщо ця ухвала не відповідає положенню ч. 2 ст. 99 ЦПК (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Апеляційний суд також зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції, якщо були порушені норми цивільного процесуального права, що регулюють питання про правомочність суду, який розглядає справу. Так, наприклад, якщо рішення суду першої інстанції або ухвала суду першої інстанції, що оскаржуються, були постановлені суддею, який вже розглядав справу в суді апеляційної інстанції, і рішення або ухвали були скасовані. У наведеному прикладі рішення або ухвалу суду першої інстанції було постановлено з порушенням норм цивільного процесуального права (див. коментар до ч. 1 ст. 21 ЦПК). Рішення або ухвала, що оскаржуються, мають бути направлені на новий розгляд. Слід розрізняти ухвалу і рішення апеляційного суду. Апеляційний суд постановляє рішення у випадку скасування рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або зміняє рішення .