1. Апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.
Коментар:
Як і в суді першої інстанції, апеляційний суд може постановити окрему ухвалу у випадку виявлення під час розгляду справи порушення закону і причин, які сприяють порушенню законності, і направити цю ухвалу відповідним особам або органам для вжиття заходів з усунення цих причин. Про вжиті заходи протягом місяця зі дня надходження окремої ухвали має бути повідомлено суду, який постановив окрему ухвалу (див. коментар до ст. 211 ЦПК). На необхідність більш повного виявлення причин і умов, які сприяли виникненню цивільних правопорушень і на необхідність реагувати на порушення законності шляхом постановлення окремих ухвал звернено увагу судів у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1999 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у першій інстанції» зі змінами, винесеними постановами Пленуму від 25 грудня 1992 р. № 13. Попередження і усунення випадків порушення законності є метою окремих ухвал суду. Вона безпосередньо пов'язана з цілями правового регулювання і з цілями будь-якого судочинства, в тому числі цивільного судочинства, яке повинно сприяти укріпленню правопорядку і законності, попередженню правопорушень, формуванню шанобливого ставлення до закону і до суду.
Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, має право постановити окрему ухвалу не лише у разі виявлення при розгляді справи фактів порушення законності і правопорядку певними особами чи органами і направити окрему ухвалу відповідним особам або органам для усунення причин і умов порушення законності і правопорядку, а й може також відповідно до статті, що коментується, постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції (наприклад, якщо суд першої інстанції значно порушив строки призначення справи до розгляду (див. коментар до ст.ст. 156 і 157 ЦПК).