1. За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції мас право:1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;
3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;
5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
2. За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;
3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;
4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.
Коментар:
Стаття 336 ЦПК регулює питання про повноваження суду касаційної інстанції. Під повноваженнями суду касаційної інстанції слід розуміти сукупність його процесуальних прав і обов'язків, направлених на здійснення процесуальних дій щодо перевірки законності і обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції, які набрали законної сили в позовному і особливому провадженні, після їх перегляду в апеляційному порядку, рішень і ухвал апеляційного суду, а також ухвал суду першої інстанції, які набрали законної сили, в наказному провадженні про відмову в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування наказу після їх перегляду в апеляційному порядку.
Стаття, що коментується, передбачає повноваження суду касаційної інстанції щодо розгляду касаційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, після його перегляду в апеляційному порядку, а також рішення апеляційного суду.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги на рішення суду першої інстанції, які набрали законної сили, після їх перегляду в апеляційному порядку і рішень суду апеляційної інстанції має право: 1) по-становити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і пе-редати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду; 5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Повноваження суду касаційної інстанції, зазначені в ч. 1 п. 1,2,3,4,5 статті, що коментується, конкретизуються в статтях 337,338,339,340,341 ЦПК.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 статті,, що коментується, і ст. 337 ЦПК суд каса-ційної інстанції має право і зобов'язаний постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення, яке оскаржується, є законним і обґрунтованим, тобто, що рішення ухвалене з дотриманням відповідних норм матеріального і процесуального права, а за відсутності таких на основі закону, що регулює подібні відносини (аналогія закону), у разі відсутності закону, що регулює подібні відносини, суд виходить із загальних основ законодавства (аналогія права) (див. коментар до ч. 7 ст. 8 ЦПК). Обґрунтованим слід визнати рішення, в якому відображені обставини, які мають значення для справи; висновки суду про зумовлені обставини відповідають матеріалам справи і відповідають доказам, які були досліджені в судовому засіданні (див. коментар до ч. З ст. 213 ЦПК); (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 «Про судове рішення» зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 1981 р. № 4 і від 25 грудня 1992 р. № 13). Разом із тим, як було сказано, касаційний суд, перевіряючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили і рішень і ухвал апеляційного суду не може вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої або апеляційної інстанції і не може вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (див. коментар до ст. 335 ЦПК).
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті, що коментується, суд касаційної інстанції має право і зобов'язаний постановити ухвалу про повне чи часткове скасування рішення, що оскаржується, і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК, тобто коли рішення, що оскаржується, було ухвалено з порушенням норм цивільного процесуального права, а саме: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення (в редакції Закону України від 15 грудня 2006 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів»)1. (Див. коментар до ст. 338 ЦПК).
Суд касаційної інстанції має право і зобов'язаний відповідно до п. З ч. 1 статті, що коментується, постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом (див. коментар до ст. 339 ЦПК).
За наявності підстав, передбачених ст. 205 ЦПК (див. коментар до ст. 205 ЦПК), касаційний суд має право і зобов'язаний, відповідно до п. 4 ч. 1 статті, що коментується, постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі, а за наявності підстав, передбачених ст. 207 ЦПК (див. коментар до ст. 207 ЦПК), касаційний суд має право і зобов'язаний постановити ухвалу про скасування судових рішень і залишити заяву без розгляду.
Касаційний суд, відповідно до п. 5 ч. 1 статті, що коментується, має право і зобов'язаний скасувати судове рішення, що оскаржується, і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд відповідно до ст. 341 ЦПК (див. коментар до ст. 341 ЦПК). Так, наприклад, якщо суд першої інстанції стягнув з осіб, які спільно завдали шкоди, завдані збитки в частковому відношенні і апеляційний суд затвердив це рішення, касаційний суд має право і зобов'язаний на підставі ст. 1190 ЦК змінити рішення, що оскаржується, і передбачити солідарну відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди.
Частина 2 статті, що коментується, передбачає повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги на ухвали суду першої інстанції, які набрали законної сили, а також на ухвали апеляційного суду. Суд касаційної інстанції має право і зобов'язаний постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишити рішення, що оскаржується, без змін, якщо ухвала, що оскаржується, не є законною і обґрунтованою (див. коментар до ст. 342 ЦПК); або задовольнити касаційну скаргу і скасувати ухвалу, що оскаржується, і передати питання на новий розгляд суду першої або апеляційної інстанції; суд касаційної інстанції також має право і зобов'язаний змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті, якщо ухвалу, що оскаржується, було постановлено всупереч нормам процесуального права або в правильному рішенні було помилково сформульовано сутність процесуальних дій або підстави його застосування, наприклад, суд першої або апеляційної інстанції припинив провадження у справі, але не зазначив підстави для припинення провадження у справі (див. коментар до ст. 205 ЦПК), хоча вони були ним встановлені (див. коментар до ст. 342 ЦПК). Якщо під час розгляду касаційної скарги на рішення суду першої інстанції або ухвалу апеляційного суду, яке набрало законної сили, яким було скасоване рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції установив незаконність ухвали апеляційного суду, який помилково скасував рішення суду першої інстанції, він скасовує ухвалу апеляційного суду і залишає в силі рішення суду першої інстанції, помилково скасоване апеляційним судом.
Так, наприклад, суд першої інстанції постановив, на підставі ч. 2 ст. 99 ЦПК, ухвалу про прийняття заяви про видачу або про скасування судового наказу (ч. 2 ст. 99 ЦПК у редакції Закону України від 8 вересня 2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)1. Зазначена ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК; див. коментар до ст. 293 ЦПК). Якщо ця ухвала суду першої інстанції помилково скасована апеляційним судом, то суд касаційної інстанції має право і зобов'язаний скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі зазначену ухвалу суду першої інстанції.