1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Коментар:
У статті, що коментується, міститься перелік осіб, які мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.
Це положення закону узгоджується зі змістом ст. 55 Конституції України про те, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоуправління, посадових і службових осіб, а також змістом статей 7,111 і 85 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 383 ЦПК право на звернення до суду із скаргою належить учасникам виконавчого провадження і особам, які залучаються до проведення виконавчих дій.
Перелік учасників виконавчого провадження міститься в ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, до учасників виконавчого провадження належать державний виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності — суб'єкти господарювання.
До осіб, які в необхідних випадках залучаються державним виконавцем для проведення виконавчих дій, згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» належать поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки та піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Слід звернути увагу на ту обставину, що в юридичній літературі цілком обґрунтовано стверджується, що учасниками виконавчого провадження можуть бути лише ті особи (фізичні, юридичні і громадяни—підприємці), які мають заінтересованість у результатах виконавчого провадження (особисту, державну, службову) і роль яких є активною щодо виконання рішень, тобто вони можуть впливати на процес здійснення виконавчих дій. Всі інші особи — не учасники, а суб'єкти виконавчого провадження, оскільки вони не заінтересовані в його результатах, а лише сприяють проведенню виконавчих дій .
Таким чином, до учасників виконавчого провадження належать сторони (стягувач і боржник), співучасники, їх представники і правонаступники, прокурор, який здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, яким законом надано право захищати в суді права, свободи та інтереси інших осіб, а також інші особи, перелічені в ст. 45 ЦПК. У разі якщо особи, зазначені в ст. 45 ЦПК, звертались до суду із заявою про захист прав свобод та інтересів інших осіб, у випадках, зазначених у законі, а прокурор на підставі ст. 36і Закону України «Про прокуратуру» у випадках, зазначених у законі, здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді, то вони набувають статус учасника виконавчого провадження, у разі їх звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження, відповідно до пунктів 2, 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
До осіб, які залучаються державним виконавцем у необхідних випадках, для здійснення окремих виконавчих дій, і які не мають юридичного інтересу у виконавчому провадженні, належать поняті, спеціалісти, експерти, перекладачі, хранителі майна боржника, спеціалізовані організації, які здійснюють оцінку і реалізацію майна боржника, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки та піклування тощо.
Разом із тим, у Законі України «Про виконавче провадження» немає послідовності у вирішенні питання про суб'єкти оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні рішення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 11і Закону України «Про виконавче провадження» суб'єктами оскарження можуть бути сторони та інші учасники виконавчого провадження. Згідно з ч. 1 ст. 85 зазначеного Закону, скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби може бути подано тільки стягувачем і боржником, тобто особами, які мають особисту юридичну заінтересованість у результатах виконання.
У статті, що коментується, міститься більш широкий перелік осіб, які можуть бути суб'єктами оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, якщо вважають, що порушено їхні права чи свободи у зв'язку з виконанням судового рішення, оскільки крім сторін та інших учасників виконавчого провадження до них закон відносить і інших осіб, які залучаються державним виконавцем до здійснення окремих виконавчих дій.
В юридичній літературі у зв'язку з дослідженням питання про суб'єкти права на звернення зі скаргою до суду на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби висловлено думку про те, що слід враховувати і той аспект, що, крім стягувача і боржника, інші учасники виконавчого провадження не мають особистої заінтересованості в його результатах і фактично немає необхідності в захисті їх прав, враховуючи неможливість їх реалізації у виконавчому провадженні. Тому положення ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» є більш доцільними, і правом на оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців слід наділяти лише стягувача і боржника, оскільки існує і адміністративний порядок оскарження дій державного виконавця .
Аналіз викладеної думки свідчить про необхідність усунення неузгодженості між окремими нормами Закону України «Про виконавче провадження», а також нормами зазначеного Закону і змістом ст. 383 ЦПК щодо кола осіб, які вправі звертатись до суду зі скаргою з метою захисту своїх порушених прав або свобод у виконавчому провадженні.
У статті, що коментується, передбачено можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державними виконавцями є:
— заступник директора Департаменту державної виконавчої служби, на-чальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби;
— начальники підрозділів примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва та Севастополя, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці підрозділів примусового виконання;
— начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець державної виконавчої служби в районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове ви-конання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Чинність норм розділу 7 ЦПК обмежується оскарженням учасниками ви-конавчого провадження тільки рішень, дій або бездіяльності державного ви-конавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, які здійснені або не здійснені у зв'язку з виконанням виконавчого документа, виданого загальним судом на підставі судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства.
Якщо ж учасники виконавчого провадження оскаржать рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, які здійснені або не здійснені у зв'язку з виконанням ви-конавчого документа, виданого господарським або адміністративним судом на підставі рішення відповідного суду, ухваленого в порядку господарського або адміністративного судочинства, то заінтересована особа вправі звертатись із скаргою до господарського або адміністративного суду за правилами, встановленими ст. 1212 ГПК України, або з позовною заявою до адміністра-тивного суду за правилами, встановленими ст. 181 КАС України.