1. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Коментар:
У частині першій статті, що коментується, міститься загальне правило про підсудність судам справ про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, яке полягає в тому, що клопотання стягувача розглядається судом за місцем проживання (перебування) або за місцем перебування боржника.
У разі якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місця перебування на території України або його місце проживання (перебування) або місце перебування невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем перебування в Україні майна боржника.
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду згідно з ч. 2 ст. 15 ЦПК розглядається за правилами цивільного судочинства, тому в статті, що коментується, встановлені правила про під-судність, аналогічні правилам територіальної підсудності, встановленим для справ позовного провадження в ст. 109 і п. 10 ст. 110 ЦПК.
У разі відкриття провадження у клопотанні про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду з порушенням правил про підсудність, на ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК.