1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.
Коментар:
Рішення іноземного суду, яке набрало законної сили, клопотання про надання дозволу на примусове виконання якого в Україні задовольнив суд, постановив про це мотивовану ухвалу, тільки після набрання законної сили, відповідно до правил, установлених у ст. 223 ЦПК, підлягає примусовому виконанню на підставі виконавчого листа, який видає суд.
До виконавчого документа законом висуваються певні вимоги. Так, згідно зі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в ньому мають бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб — платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою
особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також і інші додаткові вимоги до вико-навчих документів.
У тому випадку, якщо виконавчий документ, направлений для примусового виконання, відповідає зазначеним у законі вимогам, державний виконавець відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і, якщо виконавчий документ пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього ви-конавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого прова-дження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення — п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку для добровільного виконання зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надана відстрочка виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення терміну відстрочки в межах строку, встановленого для пред'явлення цього виконавчого документа.
У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог строк для добровільного виконання не встановлюється.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше на-ступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Після відкриття виконавчого провадження виконання рішення іноземного суду відбувається за правилами, встановленими міжнародними договорами і нормами Закону України «Про виконавче провадження» та іншими законами України (ст. 84 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі ж невідповідності виконавчого документа, направленого для при-мусового виконання, вимогам, зазначеним у ст. Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовляє у відкритті виконавчого провадження, про що в триденний строк після надходження до нього виконавчого документа ухвалює постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня направляє його заявнику.
У зв'язку з тим, що заявником є уповноважений суд України, то постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження направляється до зазначеного суду, який може усунути тільки такі недоліки судового рішення іноземного суду, яке набрало законної сили, як виправити описки та арифметичні помилки (ст. 219 ЦПК), ухвалити додаткове рішення (ст. 220 ЦПК), роз'яснити рішення (ст. 221 ЦПК). Застосування зазначених норм цивільного процесуального права можливе в порядку аналогії цивільного процесуального закону.
У разі неможливості відображення всіх інших питань у виконавчому до-кументі, уповноважений суд України зобов'язаний з'ясувати певні обставини у іноземному суді, який ухвалив рішення, що підлягає примусовому виконанню на території України.