1. Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законом України.2. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у цивільних справах в межах, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або законами України.
Коментар:
Поряд з громадянами і юридичними особами іноземних держав, а також міжнародних організацій суб'єктами цивільного процесу можуть бути іноземні держави (їх органи та посадові особи). У зв'язку з цим окремо слід розглянути питання про процесуальне положення іноземної держави. В ч. 1 ст. 413 ЦПК України і в ч. 1 ст. 79 Закону України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право» міститься вказівка на те, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України. Таким чином, у зазначених правових нормах зафіксовано правило про судовий імунітет іноземної держави, сутність якого полягає в тому, що іноземна держава не підсудна суду іншої держави. Воно ґрунтується на суверенній рівності держав, через що «рівний над рівним не має влади або юрисдикції».
Частина 2 ст. 413 ЦПК України та ч. 2 ст. 79 Закону України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право» вказують ще на одну групу осіб, яка користується певними процесуальними привілеями — це акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, відповідно до п. 1 Положення про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р. (далі — Положення), диплома-тичному представництву (посольству або місії) іноземної держави в Україні, консульській установі (генеральному консульству, консульству, віце-кон- сульству або консульському агентству) іноземної держави в Україні як органам іноземної держави, співробітникам дипломатичних представництв і працівникам консульських установ для здійснення їх функцій надаються привілеї та імунітети, які визначаються відповідно до Віденської конвенції від 18 квітня 1961 р. про дипломатичні зносини і Віденської конвенції від 24 квітня 1963 р. про консульські зносини.
Згідно з пунктами 13—16 зазначеного Положення, глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу, а також члени їх сімей, які проживають разом із ними, користуються імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах. До персоналу дипломатичного представництва належать члени дипломатичного, адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва. Членами дипломатичного персоналу є співробітники дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг. Членами адміністративного технічного персоналу є співробітники дипломатичного представництва, які здійснюють адміністративно-технічне обслуговування дипломатичного представництва. До членів обслуговуючого персоналу належать співробітники дипломатичного представництва, які виконують обов'язки з обслуговування дипломатичного представництва.
Члени адміністративно-технічного персоналу та члени їх сімей, які про-живають разом із ними, і члени обслуговуючого персоналу користуються імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах тільки щодо дій, здійснених ними при виконанні службових обов'язків.
Імунітет від юрисдикції судів України не поширюється на випадки, коли глава дипломатичного представництва та члени дипломатичного персоналу вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про нерухоме майно, яке їм належить, спадкування, а також у зв'язку з позовами, які випливають з їх професійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових обов'язків.
До осіб, які користуються судовим імунітетом в Україні, належать також співробітники консульських установ — консульські посадові особи та кон-сульські службовці, які не підлягають юрисдикції судових органів щодо дій, здійснюваних ними під час виконання консульських функцій. Разом із тим, зазначені особи можуть бути залучені в якості відповідачів за позовами, що випливають із договорів, за якими вони прямо або побічно не взяли на себе зобов'язань в якості агентів держави, яку вони представляють (тобто діють як приватні особи), а також за позовами про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини, п. 25 Положення).
Відповідно до п. 27 Положення привілеї та імунітети, передбачені для членів дипломатичного персоналу, поширюються також на представників іноземних держав, на членів парламентських і урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в міжнародних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також на членів їх сімей, які їх супроводжують і не є громадянами України.
Таким чином, сутність судового імунітету перелічених осіб полягає в тому, що вони підлягають юрисдикції судів України лише в межах, визначе-
21 8-326 них нормами міжнародного права або договорами України з відповідними державами і тільки за наявності згоди на це акредитуючої держави.
Межі судового імунітету міжнародних організацій визначають закони України та міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. З ст. 413 ЦПК України, ч. З ст. 79 Закону України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право»). Саме в таких нормативно-правових актах містяться різноманітні пільги і привілеї щодо конкретних міжнародних організацій, які беруть участь у цивільних справах, що розглядаються загальними судами України.
Міжнародні організації — це юридичні особи, які створюються на підставі договору між двома або більше державами. Правовий статус міжнародних організацій визначається засновниками і закріплюється в статуті організації. На міжнародну організацію не поширюються закони місця її створення і місця її знаходження, тому, як правило, організації користуються дипломатичними привілеями та імунітетами, що безпосередньо передбачаються в їх установчих документах.
Правовий обсяг міжнародної організації характеризується правоздатністю і дієздатністю.
Правоздатність Ради Європи передбачає право укладати договори, набувати рухоме і нерухоме майно, розпоряджатись ним і порушувати правові процедури (звертатись до судових органів) (ст. 1 генеральної Угоди «Про привілеї та імунітети Ради Європи» від 2 вересня 1949 р. (приєднання України 1 жовтня 1996 р.).
Подібні положення передбачені в ст. 2 Конвенції «Про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН» від 21 листопада 1947 р., ст. 2 Договору «Про привілеї та імунітети Міжнародного агентства з атомної енергії», на підставі двосторонніх договорів — Угода між Урядом України та Комісією Європейських Співтовариств «Про заснування представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні та про його привілеї та імунітети» від 17 вересня 1993 р. (набрала чинності 9 листопада 1993 р.).
На дієздатність міжнародних організацій, як правило, поширюється дипло-матичний імунітет дипломатичних представників відповідного рангу. Судовий імунітет розповсюджується на сказане, написане і на всі дії осіб, вчинені ними як посадовими особами. Подружжя і неповнолітні діти користуються імунітетом подружжя і неповнолітніх дітей дипломатичних представників відповідного рангу.
Привілеї та імунітети надаються працівнику тільки в інтересах організації, а не для власної вигоди. Міжнародна організація має право і зобов'язана відмовитись від імунітету посадової особи в тому випадку, коли, на її думку, імунітет перешкоджає здійсненню правосуддя, а відмова від імунітетів може бути здійснена без збитків для організації. Це характерні, типові привілеї та імунітети, які закріплюються в установчих договорах міжнародних ор-ганізацій .
Однак необхідно підкреслити одну особливість. Наявність судового імунітету в іноземної держави—відповідача презюмується, а кожна міжнародна організація повинна роз'ясняти суду, якими пільгами і привілеями вона наділена, нормативними актами або конкретним договором .
Разом із тим, у ч. 4 ст. 79 Закону України від 23 червня 2005 р. «Про міжна-родне приватне право» міститься вказівка на те, що в тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який забез-печується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.