Sidebar

ПИТАННЯ:

Чи немає в юриспруденції (зокрема, в адміністративному судочинстві) такого положення, що в разі колізії між законами перевагу на боці позивача? Зокрема, ст. 39 Закону № 796 свідчить, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають на забрудненій території 4-ї категорії, доплата до пенсії має становити одну мінімальну зарплату. Цей Закон прийнято Верховною Радою. ВР прийнятий також Закон про зміни до Закону «Про державний бюджет на 2011 рік». Зміни стосуються вищевказаної пільги (доплата 5,20 - це далеко від «мінімалки»).

ВІДПОВІДЬ:

Ні в адміністративному процесі, ні в юриспруденції в цілому немає постулату про те, що за наявності колізії між законами перевага віддається позивачеві. Адже тоді порушувався б один з найважливіших принципів правосуддя: принцип рівності сторін перед законом і судом, закріплений, зокрема, у ст. ст. 7 і 10 КАС.

Особливістю адміністративного процесу є те, що в суперечках про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС). Тобто не позивач (фізична або юридична особа) повинен довести, що орган влади діяв неправомірно, а орган влади повинен довести, що він діяв правомірно.

Це, звичайно, не означає, що позивач може взагалі нічого не доводити, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Але все ж "тягар доведення" лежить на суб'єкті владних повноважень (органі влади) і якщо він не зможе довести, що діяв правомірно, то судовий спір програє.

Що ж до питання вирішення колізій, то закон, який регулював би питання їх подолання, на сьогодні відсутній. У теорії і на практиці ж існує 4 способи подолання колізій, застосовність яких підтверджена Мін'юстом у листі від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19 і в численних судових рішеннях:

1) Якщо існує колізія між актами, що мають різну юридичну силу, то застосовується акт, що має вищу юридичну силу.

2) Якщо існує неузгодженість між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами, - застосовується той, що виданий вищестоящим.

3) У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим же органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї сили.

4) При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним НПА перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

До внесення Законом № 3491 змін до Закону «Про державний бюджет на 2011 рік» державні органи в особі, зокрема, Пенсійного фонду на доказ правомірності своїх дій щодо здійснення виплат чорнобильцям у неповному обсязі могли посилатися хіба що на постанови Кабміну від 16.07.2008 року № 654 та від 28.05.2008 року № 530. Зокрема, п. 4 останнього із зазначених документів передбачав доплату до пенсії чорнобильця 4 категорії в розмірі 5% прожиткового мінімуму.

Колізію між нормами Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зазначених постанов Кабміну суди, керуючись першим із зазначених способів подолання колізій, однозначно вирішували на користь Закону. Адже він мають більшу юридичну силу, ніж постанови Кабміну.

Але після того як Прикінцеві положення Закону «Про державний бюджет на 2011 рік» були доповнені п. 4, виникла колізія вже між нормами двох законів, тобто актів, що мають однакову правову силу. І за вказівкою ВАСУ, озвученої в листі від 06.09.2011 року № 1080/0/4-11, змушені були вирішувати цю колізію на користь закону, прийнятого пізніше. Тобто, на користь Закону «Про державний бюджет на 2011 рік» та прийнятого на виконання його норм постанови КМУ від 06.07.2011 № 745.

Звичайно, до застосування саме цього методу вирішення колізій можна причепитися, вказавши, наприклад, на спеціальність норм Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по відношенню до норм Закону «Про державний бюджет на 2011 рік». Або вказавши на те, що насправді протиріччя щодо розмірів виплат існують між Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ від 06.07.2011 № 745. Але все це рідко впливало на суддів, оскільки позиція ВАСУ мала під собою більш надійне підгрунтя.

Рішення КСУ від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, що визнало конституційність п. 4 Прикінцеві положення Закону «Про державний бюджет на 2011 рік», не вирішило розглянуту колізію. Але поки цей матеріал готувався до виходу, КСУ опублікував Рішення від 25.01.2012 року, в якому вказав, що саме Кабінет Міністрів регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету, відповідно до Конституції та законів України. Тобто по суті визнав пріоритет постанов Кабміну, виданих на виконання норм Закону про бюджет, над нормами інших законів про соцвиплати.

Так що колізія між нормами Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 4 Прикінцевих положень «Про державний бюджет на 2011 рік» вирішувалася і вирішуватиметься на користь останнього як прийнятого пізніше.

Получите консультацию юриста онлайн!