Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

 


Глава VIII. ПОСВІДЧЕННЯ безперечне право

§ 1. Видача свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину - правовстановлюючий документ, офіційно і безперечно підтверджує наявність права власності на майно, що переходить у спадок.

Отримання цього документа є правом спадкоємців, які можуть просити нотаріуса видати свідоцтво, але не зобов'язані його отримувати. Якщо спадщину прийнято спадкоємцями відповідно до вимог закону, відсутність свідоцтва про право на спадщину не тягне за собою втрату цього права. Практично свідоцтво не потрібно, якщо переходить право на спадщину, яке не підлягає реєстрації і не потребує будь-якого правовстановлюючого документа. Свідоцтво про право на спадщину необхідно, коли об'єктом спадкового спадкоємства є право власності на майно або майнові права, що потребують документального підтвердження.

Особливістю вчинення цього виду дії є те, що воно може бути здійснено не у будь-якого нотаріуса, а тільки у державного і тільки за місцем відкриття спадщини (ст. 66 Закону). Відповідно до ст. 526 ЦК місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної часті.4 Місцем проживання визнається місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх, які не досягли 15-ти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів (ст. 17 ЦК).

Місцем відкриття спадщини для громадян України, які постійно проживають за кордоном, є та країна, де вони проживали, і залежно від юрисдикції цієї країни свідоцтво про право на спадщину буде видаватися або консульською установою України, або відповідним органом даної країни.

Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551 ЦК, - не раніше зазначених строків. Свідоцтво про право на спадщину при спадкуванні як за законом, так і за заповітом може бути видано і раніше встановлених законом строків, якщо в державній нотаріальній конторі є відомості про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

При переході майна за правом спадкування до держави свідоцтво видається відповідному органу не раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Видача цього документа спадкоємців, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Свідоцтво видається спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК). Доказом вступу в управління або володіння спадковим майном може бути:

- Довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету міської ради народних депутатів або відповідної державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця;

- Довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі за зобов'язанням страхування, квитанції про сплату податку, страхового платежу;

- Копія рішення суду, що вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини;

- Запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) протягом шести місяців після смерті спадкодавця;

- Наявність у спадкоємців ощадної книжки спадкодавця, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речах, свідоцтво про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм;

- Державний акт на право приватної власності на землю;

- Інші документи, видані відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення на нього прав;

- Інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном.

Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Заяви про прийняття спадщини, а також заяви про відмову від спадщини не можуть бути повернуті спадкоємцям або скасовані ними. Прийняття або відмова від спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитися. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається прийняв усю спадщину.

Заяви про прийняття спадщини, про відмову від нього та про видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути складені у письмовій формі.

Дійсність підпису на таких заявах має бути нотаріально посвідчений. Коли ж заява подається спадкоємцем до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто, засвідчувати дійсність підпису на заяві не потрібно. У цьому випадку державний нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє дійсність його підпису, про що робить відмітку на заяві, де вказується найменування документа, що посвідчує особу спадкоємця, номер і дата його видачі, найменування установи, підприємства, організації, що видала його, рік народження спадкоємця.

Якщо заява, на якому дійсність підпису спадкоємця не впевнився, надійшло поштою, вона приймається державним нотаріусом, а спадкоємцю пропонується вислати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори.

Підставами закликання до спадкоємства є спорідненість, шлюб, знаходження непрацездатної особи на утриманні спадкодавця не менше року до його смерті, заповіт. У перших трьох випадках нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину за законом, у четвертому - свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

1 Свідоцтво про право на спадщину за законом видається, якщо у нотаріуса є докази:

- Факту смерті спадкодавця;

- Часу і місця відкриття спадщини;

- Наявності підстав для закликання до спадкоємства;

- Підтверджують склад спадкового майна, а в разі необхідності - наявність оцінки цього майна;

- Оплати мита;

- Закінчення строку для прийняття спадщини всіма спадкоємцями.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видається, якщо у нотаріуса є докази:

- Факту смерті спадкодавця;

- Наявності заповіту, який на день видачі свідоцтва не скасоване і не змінене;

- Часу, місця відкриття спадщини;

- Складу спадкового майна;

- Підтверджують осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині;

- Оплати мита;

- Закінчення встановленого законом строку для вступу в права спадщини.

Усі факти, що підлягають встановленню, повинні бути підтверджені відповідними письмовими доказами. Свідчення свідків неприпустимі.

Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця.

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, виписки з книг запису актів громадянського стану, записи в паспортах про дітей, про інше з подружжя, що набрали законної сили копії рішень суду про встановлення факту родинних та інших відносин.

В окремих випадках можуть бути прийняти! довідки, видані підприємствами, установами і організаціями за місцем роботи або проживання, якщо вони разом з іншими документами підтверджують родинні та інші відносини спадкоємців із спадкодавцем.

Якщо про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом просить особа, яка вважає себе утриманцем спадкодавця, державний нотаріус повинен переконатися, що воно знаходилося на утриманні спадкодавця не менше одного року до його смерті, а також, що ця особа була непрацездатним на день відкриття спадщини.

На підтвердження факту перебування на утриманні можуть бути представлені такі документи:

- Довідка виконавчого комітету міської ради народних депутатів або місцевої адміністрації, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу або з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців;

- Довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

- Копія рішення суду, що вступило в законну силу, про встановлення факту перебування на утриманні. Ці документи повинні містити дані про час, протягом якого особа перебувала на утриманні спадкодавця.

Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Місце відкриття спадщини підтверджується:

- Свідоцтвом органів реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє місце проживання його і місце смерті збігаються;

- Довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів або відповідної держадміністрації або за місцем роботи померлого про його постійне місце проживання;

- Записом у будинковій книзі про постійну прописку спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідоме, - документом (довідкою виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів або ін) про місцезнаходження спадкового майна або його частини.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони відчуження або арешту цього майна.

Якщо на майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтв про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо до складу спадкового майна входить житловий будинок, державний нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа довідку-характеристику з бюро I технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку виконавчого комітету со-! повідне ради народних депутатів.

У тому випадку, коли правовстановлюючий документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію або технічний паспорт на автотранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий квиток і свідоцтво тощо), державний нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього свідоцтва, який залишається у справах державної нотаріальної контори.

Свідоцтво про право на спадщину після смерті реабілітованого може бути видане державним нотаріусом на підставі відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке повинно містити відомості про склад спадкового майна. За наявності такого рішення документи, які засвідчували би належність успадкованого майна померлого, не потрібно.

У практиці часто зустрічаються випадки зміни прізвища, імені, по батькові власниками майна. У такому випадку одночасно з наданням правовстановлюючих документів на майно спадкоємці для видачі свідоцтва про право власності повинні подати нотаріусу і документи, видані відділами реєстрації актів цивільного стану про зміну прізвища, імені, по батькові спадкодавця.

При необхідності певні документи можуть бути витребувані нотаріусом. Наприклад, відповідно до п. 10 Інструкції, державний нотаріус на прохання спадкоємців померлого вправі зробити запит до банківських установ про наявність на ім'я померлого вкладів. Відповідно до ст. 46 Закону банківські установи зобов'язані надати відомості в строк, вказаний нотаріусом.

За відсутності документів-доказів нотаріус повинен роз'яснити зацікавленій особі, що встановити відповідні факти може сул в порядку окремого провадження. Наявність вступило в законну силу рішення суду про встановлення того чи іншого юридичного факту (наприклад, місця відкриття спадщини) звільняє особу від доказування такого факіа.

Однак факт смерті і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом дослідження свідоцтва органів РАЦСу про смерть спадкодавця. Рішення суду про оголошення-громадянина померлим, про встановлення факту реєстрації смерті або факту смерті особи в певний час і за певних обставин не можуть бути прийняті нотаріусом на підтвердження факту смерті в зв'язку з тим, що вони є лише підставою для реєстрації смерті громадянина в органах РАЦСу , для отримання свідоцтва про смерть.

Спадкоємці, які не подали документів, підтвер-. ждающего наявність підстав для закликання до спадкоємства, або пропустили строк для прийняття спадщини, з письмової згоди всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази по справі, можуть бути включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, підпис на якому повинна бути відповідним чином посвідчена.)

Разом з тим нотаріус не має права затримувати видачу свідоцтва про право на спадщину після закінчення встановленого терміну спадкоємцям, що представив всі необхідні документи,. З тієї причини, що інші особи, які претендують на спадщину, не можуть довести своє право.

Для визначення розміру мита нотаріусу подається документ, що підтверджує вартість успадкованого майна. Оцінка спадкового майна визначається на день смерті спадкодавця.

Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем, державний нотаріус вимагає подання документів, що підтверджують ці відносини.

Свідоцтво про право на спадщину видається у вигляді окремого документа. Воно може бути видано як загальне всім спадкоємцям, так і окремо кожному спадкоємцеві на його прохання на належну йому частку спадкового майна. Крім того, кожному спадкоємцеві за його бажанням можуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спадкового майна. При цьому спочатку може бути видано свідоцтво про право на одне майно, потім на інше з 'позначкою «додаткове». Свідоцтво включає дату видачі, прізвище та ініціали нотаріуса, підстава видачі свідоцтва (за законом чи за заповітом) з посиланням на статтю закону, прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця, час його смерті, прізвища, імена та по батькові спадкоємців. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом вказуються родинні стосунки з спадкодавцем, місце їх проживання, частка у спадщині, належна кожному із спадкоємців, склад і місце знаходження спадкового майна, його оцінка, робиться посилання на правовстановлюючий документ, номер спадкової справи, номер реєстрації свідоцтва, розмір стягнутого мита, підпис і печатка нотаріуса.

Якщо свідоцтво видається кожному спадкоємцеві, то в кожному свідоцтві зазначається вся спадкова маса, частка у спадщині, належна спадкоємцю, що одержує це свідоцтво, і що на решту частки видається свідоцтво іншим спадкоємцям або що частки окремих спадкоємців залишаються відкритими.

Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не обов'язкова. На прохання спадкоємця воно може бути вислано йому поштою.

При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органу за письмовою заявою керівника цього органу, оформленим у встановленому порядку.

У разі видачі додаткового свідоцтва про право на. Спадщину і явки спадкоємців, які не включені в раніше видане свідоцтво, останні також можуть бути включені до свідоцтва про право на спадщину на додаткове майно за письмовою згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в строки, встановлені законом.

Державний нотаріус роз'яснює, що свідоцтво про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, має бути зареєстроване у відповідному органі.

При видачі свідоцтва про право на спадщину може мати місце необхідність повідомлення інших осіб про такі дії. Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону та п. 122 Інструкції державний нотаріус повідомляє (надсилає копію свідоцтва про право на спадщину) про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я неповнолітнього чи недієздатного чи обмежено дієздатного спадкоємця, орган опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів. У разі наявності заборони відчуження державний нотаріус повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину (п. 117 Інструкції).

За згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, проводиться поділ спадкового майна. У разі недосягнення згоди поділ провадиться у судовому порядку відповідно до часток, що належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

Розділ спадкового майна оформляється угодою спадкоємців, а при відсутності згоди - у судовому порядку.

В угоді про розділ спадкового майна визначаються реальні частки спадкоємців у спадковому майні. При цьому допускається грошова компенсація, якщо вартість майна різна.

У державній нотаріальній конторі ведеться Книга обліку спадкових справ та Алфавітна книга спадкових справ.

У Книзі обліку спадкових справ реєструються:

- Заяву про прийняття спадщини;

- Заява про видачу свідоцтв про право на спадщину;

- Заява про відмову від спадщини;

- Розпорядження державного нотаріуса про виплату

податків за рахунок спадкового майна;

- Претензії кредиторів;

- Заяви про застосування заходів щодо охорони спадкового майна, за якими були прийняті ці заходи.

На підставі одного з перерахованих заяв, зареєстрованого першим, заводиться спадкова справа на ім'я померлого.

Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також реєструються в Книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

На всіх заявах зазначається час їх надходження та номер спадкової справи.

Всі истребуемую для видачі свідоцтва про право на спадщину документи, в тому числі і заяви про прийняття спадщини або відмову від нього, разом з другим примірником свідоцтва про право на спадщину підшиваються в наряд спадкової справи.


Получите за 15 минут консультацию юриста!