Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Коментар статті Конституції:
Положення даної статті Конституції мають надзвичайно важливе зовнішньополітичне і правове значення особливо в умовах активного входження України у світове співтовариство. По-перше, вони свідчать про вірність України своїм міжнародно-правовим зобов'язанням, які проголошуються обо- в язковими для виконання поряд з національним законодавством, та про повагу до норм міжнародного права. По-друге, вони в певній мірі дають відповіді на питання практичного застосування положень міжнародних договорів в Україні та їх співвідношення з чинним законодавством України.
Положення цієї статті Конституції співзвучні з чинним законодавством України. Так, Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 р. передбачає, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори є невід'ємною частиною національного за-конодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. В цьому випадку міжнародний договір, учасником якого є Україна, має таку ж юридичну силу, як і и національний закон. Тому Закон України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. обумовлює здійснення ратифікації міжнародних договорів (тих, які потребують ратифікації згідно з ст. 7 цього закону) не у формі постанови Верховної Ради України, як це було раніше, а шляхом прийняття спеціального закону про ратифікацію, який підписується Головою Верховної Ради України.
Згідно із зазначеним законом ратифікації підлягають наступні міжнародні договори України: по-літичні (про дружбу, взаємну допомогу та співробітництво, про нейтралітет); загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво); із загальних фінансових питань; з питань позики та кредиту; територіальні; мирні; які стосуються прав і свобод людини та громадянина; про громадянство; про участь у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колекти-вної безпеки; про військову допомогу та щодо направлення контингенту Збройних Сил України до іншої країни або допуску збройних сил іноземних держав на територію України; про історичне і культурне над-бання народу України; договори, виконання яких обумовлює зміну чинних або прийняття нових законів України; інші договори, ратифікація яких передбачена законом або самим міжнародним договором.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародні договори України" ратифікація міжнародних договорів України відбувається у наступному порядку. Пропозиції по схваленню міжнародних договорів України та по їх ратифікації подаються Президенту або Кабінету Міністрів України Міністерством закор-донних справ самостійно чи спільно або за погодженням з іншими міністерствами і центральними органами державної виконавчої влади. Президент або Кабінет Міністрів розглядають пропозиції щодо схвалення договорів і приймають відповідні рішення про подання їх до Верховної Ради України на ратифікацію. Подані на ратифікацію міжнародні договори України попередньо розглядаються Комітетом Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД, а в разі необхідності - іншими комітетами Верховної Ради.
І
Важливим є те, що у разі виявлення розбіжностей між договором, поданим на ратифікацію, і Конституцією України, договір має надсилатися до Конституційного Суду України для одержання ви-сновку щодо його відповідності Конституції.
Далі в законі зазначається, якщо на ратифікацію подано міжнародний договір, виконання якого вима-гає прийняття нових законів України, проекти законів про ратифікацію та про зміни у законодавчих актах або проекти нових законів подаються на розгляд Верховної Ради разом і приймаються одночасно. Верховна Рада України з урахуванням висновків відповідних комітетів розглядає подані на ратифікацію Президентом або Кабінетом Міністрів міжнародні договори України і приймає відповідні рішення. На підставі рішення про ратифікацію Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом міністра закордонних справ України.
У частині другій даної статті Конституції зазначено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції, можливе лише після внесення відповідних змін до неї. Тобто, іншими словами, укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, забороняється. Тут важливо наголосити на тому, що зміна положень Конституції, якщо вони суперечать міжнародним договорам Ук-раїни, тепер можлива лише при вирішенні надзвичайно важливих питань життєдіяльності держави і суспільства і якщо при цьому не виникає загрози національним інтересам та безпеці України.