Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ: статті Конституції України 2013

Конституція України як Основний Закон держави займає центральне місце у системі законодавства. Вона є основним джерелом права України. Розділ перший є провідним у структурі Конституції, набуває особливого значення для самої Конституції і для всієї системи законодавства нашої держави.

У цьому розділі закріплюються основи конституційного ладу в Україні: сутність України як держави, правового статусу людини і громадянина, принцип народовладдя та форми його здійснення, засади створення надійної системи державної безпеки, захист суверенітету і територіальної цілісності України, правопорядку та зовнішньої політики нашої держави. В даному розділі також вирішуються питання щодо державної мови, державних символів України як важливих ознак суверенності і незалежності країни.

За Конституцією Україна визнається суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, пра-вовою державою.

У даному розділі встановлюється, що Україна є унітарною державою. В ньому закріплений принцип правової держави - визнання верховенства права.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека за Конституцією є найвищою соціальною цінністю. На конституційному рівні закріплено найважливіший принцип державного буття: підпорядкування діяльності держави утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини. Держава зобов'язується визнавати, дотримувати і захищати основні права та свободи людини. У ст. 19 встановлюється, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основною засадою суспільного життя визнана його багатоманітність - політична, економічна та ідеологічна. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів, право власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки і визначає об'єкти права власності Українського народу (землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони). Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Право приватної власності є непорушним (ст. 41).

У проведенні зовнішньої політики Україна проголошує принцип забезпечення своїх національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із зарубіжними країнами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Це прогресивне положення Конституції буде сприяти більш швидкому входженню України до світового співтовариства на рівноправних засадах.

Надзвичайно важливим у Конституції є положення про те, що держава зобов'язується сприяти консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України. Це є одним із вирішальних завдань держави, оскільки у ст. 5 Конституції зазначається, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є її народ, який складається із громадян України всіх національностей, і від його єдності залежить майбутнє нашої держави.