Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.
Коментар статті Конституції:
Ще у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. проголошено, що держава виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців за етнічним походженням, що проживають за межами держави і не є громадянами України. З прийняттям Конституції це положення наповнюється новим змістом бо воно відкриває широкі можливості до співпраці з українцями зарубіжжя на правовій основі Ним створені об'єктивні передумови об'єднання світового українства навколо національної ідеї та духовно-культурних цінностей, надбаних одним з найбільших у Європі народів впродовж його багатовікової історії.
Українську діаспору, тобто українців, які живуть за межами держави, умовно можна поділити на західну та східну. До східної, як правило, відносять тих українців, які проживають на теренах колишнього СРСР, до західної - всіх інших. Такий поділ зумовлено не географічними чинниками, а особливістю історичних обставин, що передували розселенню, істотними відмінностями умов проживання тощо. За різного типу неофіційними даними західна діаспора налічує приблизно 4 млн., східна - біля 7 млн. українців. Найбільша українська діаспора на заході у СІІІА та Канаді (відповідно 2 млн. і 1 млн. осіб), на сході - у Росії та Казахстані (4.3 млн. і 900 тис. осіб).
Дбаючи про задоволення національно-культурних і мовних потреб української діаспори, держава сприяє розвиткові національної ідеї, яка має об'єднати всіх українців, де б вони не жили.
Представники української діаспори посідають далеко не останні місця в країнах проживання. На-приклад, у Литві українцям належить друге місце серед представників національних меншин за кількістю осіб з вищою освітою, перше - за середньою спеціальною. Вони становлять значний потенціал трудових ресурсів. У Російській Федерації, в якій місцями компактного проживання українців в останні десятиріччя стали сучасні промислові центри, де видобувають нафту, газ. золото, срібло, алмази, вугілля, а також лісозаготівельні та сільськогосподарські райони, виникли громадсько-культурні об'єднання, є чимало ентузіастів, котрі згуртували українські громади з метою пропаганди правдивої національної історії, куль-тури, відродження звичаїв і традицій свого народу.
У статті йдеться про взаємне збагачення набутками духовної та матеріальної культури, поєднання інтересів українців у своїй державі та поза нею, залучення етнічних українців до розвитку і зміцнення зв'язків з Україною - своєю етнічною батьківщиною.
Правовою основою такої роботи є укладення переважно двосторонніх міждержавних угод щодо взаємного забезпечення на паритетних засадах освітянських, наукових, культурних, інформаційних потреб етнічних українців в інших державах і таких самих потреб національних меншин, етнічною батьківщиною яких є відповідна договірна сторона, в Україні.
Тому проголошення на конституційному рівні допомоги українській діаспорі одночасно є політич-ною акцією, якою наша держава підкреслює своє батьківське ставлення до всіх українців - громадян інших держав.