В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Коментар статті Конституції:

Дана стаття Конституції є однією з найбільш важливих як така, що безпосередньо стосується самого існування Українського народу, здоров'я кожної людини, що проживає на території України, майбутніх поколінь.

Конституція визначає обов'язком держави збереження генофонду Українського народу, забезпечення екологічної безпеки для людини і всього тваринного світу, подолання особливо тяжких для України наслідків Чорнобильської катастрофи.

Поняття екологічної безпеки, ключове для даної норми, має чітко визначені правові рамки. Вони де-терміновані встановленими законодавством критеріями якості навколишнього природного середовища, його окремих елементів, якості продуктів харчування.

одягу, житла тощо, дотримання яких дозволяє забезпечувати екологічну безпеку. Відповідні критерії закріплені системою екологічних нормативів, серед яких центральне місце займають нормативи екологічної безпеки щодо гранично допустимих: концентрації забруднюючих речовин у воді, повітрі, грунті; рівня акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище; вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування та тваринних кормах.

Крім нормативів екологічної безпеки підтримання належної якості навколишнього природного середовища і екологічної рівноваги повинно забезпечуватися дотриманням нормативів гранично допус-тимих викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів, що виходять з кожного конкретного стаціонарного джерела забруднення.

Для різних технологічних процесів, технологічного та іншого устаткування, споруд та об'єктів в залежності віл часу розробки та введення в дію технологій та устаткування, наявності наукових та тех-нічних розробок, економічної доцільності встановлюються також нормативи граничних обсягів утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря; вимоги щодо введення технологічних процесів у частині впливу на утворення забруднюючих речовин; регламенти використання та втрат сиро-вини. Нарешті, для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлю-ються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також шкідливих фізичних впливів.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в Міністерством охорони навколишнього приро-дного середовища і ядерної безпеки України, Міністерством охорони здоров'я України та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Дотримання нормативів і правил екологічної безпеки забезпечується державою за допомогою трьох важелів: створенням системи сучасного законодавства, ефективного адміністративного контролю, провадженням економічного механізму природокористування формуванням та розвитком правової культури громадян. Розвиток системи економічного законодавства в Україні в деякій мірі відбувався відповідно до концепції, основними в якій стали закони про охорону навколишнього середовища, охорону атмосферного повітря, охорону і використання тваринного світу. Земельний, Лісовий, Водний кодекси, Кодекс про надра та інші акти, які забезпечували регулювання природокористування і гласність використання природних ресурсів. Наступний етап розвитку екологічного законодавства - його кодифікація з урахуванням відповідних конституційних положень.

Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища має на меті забез-печення додержання вимог відповідного законодавства всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, всіма фізичними і юри-дичними особами.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природ-них ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних території та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього приро-дного середовища.

Формування екологічної культури громадян включає систему безперервної екологічної освіти, еколо-гічного виховання людей.

Крім загальних положень щодо забезпечення екологічної безпеки, дана стаття виділяє обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Конституційний рівень даного положення визначається тим, що йдеться про безпрецедентне екологічне лихо, наслідки якого сягнули далеко за межі нашої держави, а їх ліквідація ше довго вимагатиме цілеспрямованих державних заходів. Основними законодавчими актами, що регулюють питання, пов'язані з подоланням наслідків Чорнобильської ка-тастрофи, є Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27 лютого 1991 р. і Закон України "Про статус і соціальний за-хист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. з наступ-ними змінами й доповненнями.

Передбачений Конституцією обов'язок держави дбати про збереження генофонду Українського наро-ду обумовлений значним погіршенням стану здоров'я населення. Як показують дослідження Всесвітньої ор-ганізації охорони здоров'я, стан здоров'я людей на 20 - 80 процентів залежить від довкілля. Тому діяльність держави по його охороні, забезпеченню екологічної безпеки набуває важливого значення. Реалізація цієї статті потребує створення розвинутої системи законодавчих актів, в тому числі і тих, що дають юридичні гаранти медичного обслуговування населення відповідно до сучасного рівня медичної науки і практики, охорони сім'ї, дитинства, розвитку фізичної культури тощо.