Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки е найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не пере-дбачених законом.
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Коментар статті Конституції:
Поняття суверенітету і територіальної цілісності України розкрито у коментарі до ст.2 Конституції. Економічна та інформаційна безпека є важливими складовими національної безпеки України, під якою прийнято розуміти стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від реаль-них та потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз у державно-політичній, економічній, соціальній, еко-логічній та інформаційній сферах.
Обов'язок, передбачений ч. 1 цієї статті, покладається на всі державні органи, органи місцевого са-моврядування, підприємства, установи і організації, на всіх громадян України та їх об'єднання. Консти-туція також визначає у ст.107 спеціальний орган - Раду національної безпеки і оборони України, який координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
Спеціальне завдання щодо оборони України у ч. 2 даної статті покладається на Збройні Сили України, які згідно з Законом України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 р. є військовою державною структурою, призначеною для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та неподільності України від нападу ззовні (ст. ІЗ). Принципи побудови Збройних Сил України, їх чисельність та склад, порядок комплектування, дислокації та мобілізації визначаються Законом "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 р. та іншими актами законодавства України. Вони складаються з таких видів: сухопутні війська (війська наземної оборони), військово-повітряні сили (війська оборони повітряного простору), військово-морські сили.
Справу державної безпеки Закон "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р. покладає на Службу безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення. Цей закон уточнює: "На Службу безпеки покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-техніч-ного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організації, груп та осіб" (ст. 2).
До завдань Служби безпеки України також входить попередження та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Відповідно до Закону "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р. державний кордон України є недоторканним. Будь-які порушення його рішуче припиняються. Закон визначає, що охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Прикор-донні війська України, а в повітряному просторі - на війська повітряної оборони України. Правовий статус Прикордонних військ України визначається Законом "Про Прикордонні війська України" від 4 листопада 1991 р.
У межах своєї компетенції у забезпеченні державної безпеки і захисті державного кордону беруть участь (сприяють) Національна гвардія України, правовий статус якої визначається Законом "Про На-ціональну гвардію України" від 4 листопада 1991 р., внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Ук-раїни, правовий статус яких визначається Законом "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" від 26 березня 1992 р. з наступними змінами, міліція, правовий статус якої визначається Законом "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. з наступними змінами, та деякі інші державні структури, правовий статус яких нині визначається підзаконними актами.
Конституція передбачає, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можугь бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з іншою анти конституційною метою.
Конституційне положення про соціальний захист громадян України, які перебувають на військовій службі, та членів їхніх сімей знайшло свій розвиток у законах "Про соціальний і правовий захист військо-вослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 р, "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р. з наступними змінами а також у відповідних розділах або статтях законів "Про Службу безпеки України", "Про Прикордонні війська України", "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України", "Про Національну гвардію України" тощо.
Згідно з Конституцією створення і функціонування будь-яких незаконних збройних формувань заборонено чинним законодавством встановлена кримінальна відповідальність за найманство (ст. 63 КК України) і створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп (ст. 187 КК України). Зокрема, в останній роз'яснено, що під воєнізованим слід розуміти формування чи групу, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність і підпорядкованість, дисцип-ліну, а також в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.
Положення про неприпустимість розміщення іноземних військових баз зумовлено специфікою ви-никнення нашої держави. Воно цілком відповідає тому принципу Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., за яким проголошено про її намір стати в майбутньому постійно нейтраль-ною державою.
Втім, дане положення Конституції тісно пов'язано з п. 14 "Перехідних положень".