Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Коментар статті Конституції:
Самостійну зовнішню політику Україна почала проводити з часу проголошення своєї незалежності, тобто після прийняття Верховною Радою 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України та схвалення 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності України. Зокрема, у Декларації записано, що Україна як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами; укладає з ними договори; обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами; бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення своїх національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній, спортивній сферах.
Згідно з Декларацією Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загаль-ноєвропейському процесі та європейських структурах. Вона визнає перевагу загальнолюдських цінностей над іншими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Як повноправний суб'єкт міжнародного права Україна на сьогодні офіційно визнана переважною більшістю країн світу, відносини з якими будуються на основі дво- і багатосторонніх договорів.
Даною статтею на конституційному рівні закріплюється положення про те, що, виконуючи зовні-шньополітичні функції, держава має на меті оберігати н національні інтереси і безпеку. При цьому слід за-уважити, що Україна проголосила ще у 1990 р. свій намір стати нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Який же зміст вкладається в такі поняття, як національні інтереси і безпека держави? Національні інтереси належать до факторів, що зумовлюють поведінку і діяльність усіх учасників суспільних відносин. Зазіхання на національні інтереси є замахом на основи життєдіяльності держави та суспільства. Важливим є те, що в сучасних умовах основним завданням політики нашої держави, її структур є поєднання національних інтересів із збереженням миру на землі, дотриманням основних прав та свобод людини.
Під державною безпекою розуміють певний рівень захищеності життєво важливих інтересів особи, соціальних груп, господарюючих суб'єктів, суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх загроз. Ці загрози можуть мати військовий, політичний, економічний, соціальний, етнонаціональний, релігійний та інший характер. І цей перелік ще можна продовжувати, деталізуючи його залежно від сфери суспільних відносин, які можуть перебувати під загрозою. . _
Забезпечення національних інтересів та безпеки України передбачається шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними при нципами та нормами міжнародного права. Дане конституційне положення свідчить про послідовний ми-ролюбний зовнішньополітичний курс України, який базується на основних принципах міжнародного права: мирного співіснування, суверенної рівності держав, незастосуванні сили або погрози силою в міжнародних відносинах, непорушності державних кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів, невтручання, поваги прав та свобод людини, права народів розпоряджатися своєю долею, співробітництва держав та добросовісного виконання зобов'язань по міжнародному праву.
Одночасно слід зазначити, що координація і контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони Конституцією покладено на Раду національної безпеки і оборони України (ст. 107). Правовий статус цього органу визначається законом.
Зовнішньополітична діяльність України здійснюється із врахуванням системи норм і принципів між-народного права. Саме за допомогою зазначених основних принципів закріплюються і регулюються основи сучасних систем міжнародних відносин і міжнародного права. Оскільки принципи є ядром міжнародного права, вони діють як універсальні, загальновизнані га загальнообов'язкові для держав, міжнародних організацій. При цьому сфера їх дії універсальна як за суб'єктами, так і за видами та сферами міжнародних відносин.
Важливою функцією основних принципів є забезпечення пріоритету загальнолюдських інтересів і цінностей, а саме миру і безпеки, життя і здоров'я людей, міжнародного співробітництва та інших цінностей, мирного співіснування держав.
Найважливішим міжнародно-правовим актом, у якому закріплені основні принципи міжнародного права та передбачені механізми їх виконання, є статут ООН. Крім цього документу, зміст основних принципів розкрито у Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., Декларації про надання не-залежності колоніальним країнам і народам 1960 р., Декларації про недопущення інтервенції і втручання у внутрішні справи держав 1981 р. та інших міжнародно-правових документах.