Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Коментар статті Конституції:
Приватна власність - це одна з основних форм власності, яка безпосередньо пов'язана з правами людини та існує в Україні поряд з державною та іншими формами власності. Конституція України не дає визначення і вичерпного переліку всіх існуючих в Україні форм власності. Право приватної власності вирішується в Основному Законі крізь призму прав людини (ст. 17 Загальної декларації прав людини). І Право приватної власності - це сукупність правових норм, які закріплюють право людини володіти, І користуватися і розпоряджатися належним їй майном, іншими матеріальними благами і результатами інтелектуальної діяльності.
Суб'єктом права приватної власності може бути "кожен", що означає кожна людина, фізична особа, до якої відносяться громадяни України, громадяни іноземної держави, особи без громадянства, а також створена громадянами юридична особа.
Об'єктом права власності виступають майно (речі), природні ресурси, які можуть бути в цивільному обігу, а також результати інтелектуальної, творчої діяльності, в тому числі твори науки, літератури і мистецтва, винаходи, інші результати інтелектуальної, творчої діяльності.
Власник має всі три правомочності: володіння, користування, розпорядження об'єктами власності. Інші особи (невласники), як правило, мають ці правомочності кожну зокрема і залежать від правомочностей і волі власника. і
Відносини власності регулюються Цивільним кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Порядок набуття права приватної власності визначається Цивільним кодексом, законами "Про власність" від 7 лютого 1991 р.. "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.. "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого: 1992 р.. "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 р., "Про споживчу кооперацію" від 10 квітня 1992 р. та ін. Найбільш поширеними спосо-бами набуття права власності є купівля, отримання в 1 дар, у спадок, у порядку обміну, придбання за прибутки від підприємницької, трудової та інтелектуальної діяльності, за цінні папери, іншими способами, не забороненими законодавством.
Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не повинно перебувати у приватній власності У процесі економічної реформи громадяни України безоплатно набувають право власності внаслідок приватизації майна державних підприємств.
Для задоволення своїх потреб громадяни можуть користуватися об'єктами права державної та кому-нальної власності відповідно до закону. Окремими об'єктами державної та комунальної власності грома-дяни користуються, як правило, безоплатно, наприклад закладами народної освіти, охорони здоров'я, шляхами, мостами, місцями загального відпочинку тощо. Іншими об'єктами громадяни можуть користу-ватись за оплату в порядку і на умовах, встановлених органами, що управляють державним чи комуналь-ним майном. Так, у відповідності із Цивільним кодексом України громадяни можугь отримувати майнові об'єкти в оренду.
Конституція України, інше законодавство забезпечують гарантію права приватної власності, яке проголошується непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності громадян і створених ними недержавних юридичних осіб.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Він має також право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Важливою гарантією права приватної власності є конституційне закріплення, що "примусове відчу-ження об'єктів приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної не-обхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього повного відшкодування їхньої вартості". Випадки примусового відчуження передбачаються законом, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України "Про власність", а порядок - Цивільно-процесуальним кодексом України.
До таких випадків відноситься вилучення майна у власника за рішенням суду при: зверненні стягнення на майно за зобов'язаннями власника; відчуженні майна яке в силу закону не може належати громадянам; відчуженні нерухомості у зв'язку з вилученням земельної ділянки для суспільних потреб; викупі пам'яток історії та культури, які безпосередньо утримуються власником; вилученні (реквізиції) майна в інтересах суспільства в умовах воєнною чи надзвичайного стану, зокрема у випадках стихійного лиха, аварії, епідемій, епізоотій з наступною повною виплатою власникові вартості майна.
У випадках, передбачених законом, до власника може бути застосована конфіскація майна, тобто бе-зоплатне вилучення у власника такого майна за вироком суду або в разі вчинення адміністративного про-ступку.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.