Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.
Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві
суди.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Коментар статті Конституції:
Юридичне значення цієї статті полягає у тому, що саме її положення є базою встановлення та по-дальшого розвитку системи судів України і законодавства з питань організації та діяльності судів загальної юрисдикції.
Конституція не дає повного визначення судової системи і зазначає лише, що найвищим судовим органом системи судів загальної юрисдикції є Верховний Суд та що система загальних судів будується за принципами територіальності і спеціалізації. Територіальний принцип побудови судової системи означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які можуть збігатися з адміністративно-територіальними одиницями, але можуть і не збігатися з ними. Побудова судів за тери-торіальним принципом з урахуванням транспортних комунікацій і зв'язку між населеними пунктами забез-печує наближення судів до населення і їх доступність.
Спеціалізація судів і суддів у розгляді справ певних категорій сприяє поглибленому знанню суддями окремих галузей законодавства та практики його застосування, підвищенню професіоналізму суддів і, отже, більш надійному захисту прав і свобод людини, прав і законних інтересів юридичних осіб. Спеціалізація судів певною мірою діє і в даний час. За чинним Законом "Про судоустрій" в Україні як спеціалізовані діють військові та арбітражні суди, в обласних, Київському і Севастопольському міських судах та у Верховному Суді діють спеціалізовані судові колегії по розгляду цивільних та кримінальних справ, а у Верховному Суді крім того - військова колегія.
Основною ланкою системи загальних судів мають бути місцеві: районні (міські) суди, військові суди гарнізонів та арбітражні (господарські) суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севас-тополя. Це суди лише першої інстанції, які розглядають переважну більшість цивільних, кримінальних та адміністративних справ. Тут має широко запроваджуватися спеціалізація по розгляду певних категорій судових справ.
Оскільки стаття, що коментується, визначає лише принципи побудови системи загальних судів, є можливість новим законом про судоустрій передбачити створення в разі необхідності інших спеціа-лізованих ланок місцевих судів, наприклад сімейних, у справах неповнолітніх, адміністративних тощо.
Необхідність запровадження апеляційного і касаційного порядку перевірки законності та обгрунтованості судових рішень обумовлює створення системи апеляційних та вищих спеціалізованих судів.
Апеляційні суди, очевидно, потрібно створювати в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та у військових регіонах і Військово-Морських Силах на базі діючих Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних та інших прирівняних до них судів. Ці суди згідно з процесуальним законодавством мають перевіряти законність і обгрунтованість рішень районних (міських) судів в апеляційному та касаційному порядку. Вони мають також розглядати як перша інстанція і окремі категорії справ, віднесених законом до їх підсудності.
Виші спеціалізовані суди мають бути апеляційною та касаційною інстанцією щодо спеціалізованих судів нижчої ланки.
Щодо найвищої ланки системи судів загальної юрисдикції, то конституційною нормою чітко закріплено, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд, який, безперечно, має бути компетентний переглянути будь-яке судове рішення судів нижчих ланок.
У свою чергу Верховний Суд діє в складі Пленуму Верховного Суду і спеціалізованих судових ко-легій з окремих категорій справ.
Повноваження Верховного Суду більш детально будуть визначені в законі про судоустрій. Однак до прийняття нового закону і сформування системи судів загальної юрисдикції у відповідності з Конституцією, але не більш як протягом п'яти років з часу її прийняття, в Україні діє нині існуюча система судів.
Конституцією заборонено створення будь-ким надзвичайних та особливих судів. Практика створення позасудових органів, наділених повноваженнями судів, яка мала місце в минулому, несумісна з принципом законності, призводила до порушення прав і свобод громадян, незаконних політичних репресій. Тому надзвичайні та особливі суди ототожнюються з репресивним апаратом, і створення їх недопустиме в умовах правової держави. Заборона створювати надзвичайні та особливі суди означає також, що ніхто не може бути позбавлений розгляду його справи тим судом, до підсудності якого вона віднесена законом.