Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

ЗМІСТ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ | СКАЧАТЬ БЕСПЛАТНО КОММЕНТАРИЙ НАЛОГОВОГО КОДЕКСА

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до розділу XIX Податкового кодексу України

1. В коментованому розділі законодавець встановив особливі строки набрання чинності окремими нормами ПК, що пов'язане із необхідністю врегулювання суспільних відносин в сферах, відмінних від оподаткування, прийняттям нормативно-правових актів органами місцевого самоврядування щодо правового регулювання місцевих податків, встановлення певного часу для розроблення правового механізму реалізації ряду норм тощо.

ПК набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Виключення складають:

1) З 1 січня 2015 року набирає чинності підпункт 20.1.15.2 пункту 20.1 статті 20 ПК "Права органів державної податкової служби", відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків) за такою підставою як:

недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

2) З 1 січня 2013 року набирає чинності стаття 39 ПК "Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни". До цієї дати звичайна ціна буде визначатись за правилами, які встановлено в п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

3) З 1 січня 2013 року набирає чинності абзац третій пункту 46.2 статті 46 ПК "Податкова декларація (розрахунок)", відповідно до якого платникам податку на прибуток підприємств необхідно буде у складі фінансової звітності зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

4) з 1 квітня 2011 року набирає чинності розділ III ПК "Податок на прибуток підприємств".

5) З 1 січня 2015 року набирає чинності підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК "База оподаткування" в частині включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад (депозитний) до небанківських фінансових установ згідно із законом або на депозитний (ощадний) сертифікат.

З 1 січня 2015 року набирають чинності абзаци другий - четвертий пункту 167.2 статті 167 ПК "Ставки податку", де зазначається, що ставка 5 відсотків бази оподаткування застосовується відносно доходу, нарахованого як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці.

6) з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності Закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, набирає чинності підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 ПК "Податкова знижка", відповідно до якого платнику податку на доходи може бути надана податкова знижка за вказаними у цьому підпункті витратами.

До таких витрат належать: сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також сума коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім:

а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов'язаних з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з лікуванням хронічних захворювань;

б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;

в) абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);

г) операцій із зміни статі;

ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України (див. коментар до статті 166 ПК).

7) з 1 січня 2015 року набирає чинності підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПК "Перерахунок податку та податкові соціальні пільги", відповідно до якого платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (див. коментар до статті 169 ПК).

8) з 1 липня 2012 року набирає чинності стаття 265 ПК "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки". Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 10 ПК належить до місцевих податків. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК, встановлення місцевого податку та збору здійснюється сільськими, селищними та міськими радами шляхом прийняття відповідного рішення. Наприклад, в м. Києві рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 було затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тобто в м. Києві на підставі ст. 265 ПК та вказаного вище Положення, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, буде справлятись з 1 липня 2012 року.

9) з 1 січня 2015 року набирає чинності пункт 276.5 статті 276 ПК "Особливості встановлення ставок земельного податку", відповідно до якого у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 ПК "Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)" від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 ПК "Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено".

2. В пунктах 2 та 3 коментованого розділу міститься перелік нормативно-правових актів з оподаткування, які втратили чинність. Основний масив таких актів втрачає чинність з 1 січня 2011 року. Однак вказано і на виключення щодо окремих актів, для яких в ПК встановлено іншу дату.

Так, з 1 квітня 2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону (щодо застосування "звичайної ціни"), який діє до 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2018 року втрачає чинність стаття 209 ПК "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства" (Розділ V "Податок на додану вартість").

3. В зв'язку із відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального, передбачено з 1 січня 2011 року, запровадити механізм компенсації втрат частини доходів для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів.

4. В пункті 4 розділу XIX "Прикінцеві положення" перед Кабінетом Міністрів України поставлено завдання - щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України законопроект щодо збільшення ставок податків, виражених в абсолютних значеннях, відносно: акцизного податку; збору за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічного податку; плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено; збору за користування радіочастотним ресурсом України; збору за спеціальне використання води; збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

Абсолютною є ставка, розмір якої встановлюється у фіксованій сумі стосовно одиниці виміру бази оподаткування.

5. В п. 5 коментованого розділу поставлено завдання перед органами місцевого самоврядування - до 1 лютого 2011 року прийняти рішення про встановлення місцевих податків і зборів. У разі недотримання цієї вимоги, загальнообов'язкові місцеві податки та збори справляються за мінімальними ставками та без застосування відповідних коефіцієнтів. Перелік місцевих податків та зборів закріплено в статті 10 ПК, а їх граничні ставки затверджено у відповідних статтях розділу XII "Місцеві податки і збори". В м. Києві місцеві податки і збори були затверджені рішенням Київської міської ради від 30 грудня 2010 року за N 573/5385. З 1 січня 2012 року набуде чинності рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629, яким було затверджено Положення про туристичний збір, Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві, Положення про збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Що стосується Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке було затверджене вказаним вище рішенням Київської міської ради, то воно набуде чинності з 1 липня 2012 року (відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України).

Вимога, закріплена в п. 5 розділу XIX, знайшла відображення і в підпункті 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК, де запроваджено новацію щодо загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, яка раніше не передбачалась податковим законодавством України. Якщо органи місцевого самоврядування (сільська, селищна чи міська ради) у визначені законодавством строки не приймають рішення про встановлення на своїй території загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, то такі платежі вважаються встановленими із застосуванням мінімальної ставки, визначеної у відповідних статтях ПК України.


Получите за 15 минут консультацию юриста!