Розділ 13. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

У розділі XIII Конституції України визначається порядок внесення змін до Конституції, перегляду її окремих положень. Конституція може бути змінена лише в особливому, закріпленому нею порядку, що значно відрізняється від внесення змін до поточного законодавства. Такий порядок запроваджений з метою забезпечення стабільності Конституції як Основного Закону України. Водночас він спрямований і на поєднання стабільності та гнучкості Конституції, що дає можливість своєчасного реагування на конституційному рівні на об'єктивні потреби розвитку суспільства і вдосконалення державного управління. Саме сталий процесуальний порядок внесення змін до Конституції забезпечує стабільність правового змісту і можливість часткової змін окремих конституційних положень у разі необхідності.

Характерними рисами конституційного порядку внесення змін до Конституції України є такі. Конституція визначає обмежене коло суб'єктів законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Конституції. Причому це суб'єкти, які безпосередньо представляють Український народ - всенародно обраний Президент України та не менш третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Конституція встановлює не однаковий порядок внесення змін до різних розділів. З метою забезпечення стабільності і непорушності основних конституції} них засад державного і суспільного ладу України, гарантування людських прав і свобод, реального народовладдя Конституція регламентує досить складний і відповідальний процес внесення змін до р. І, III і XIII, який закінчується всенародним референдумом - найвищою формою установчої влади народу. Щодо інших розділів Конституції, якими визначено порядок організації, повноваження і взаємовідносини гілок державної влади, всіх державних органів і органів місцевого самоврядування, прикінцевих і перехідних положень, то їх зміна також провадиться досить 1 складним шляхом, але вже на рівні тільки Верховної і Ради України.

У Конституції визначено, в яких конкретних випадках взагалі неможливо внести зміни в Конституцію. Причому вказується не тільки на конкретні і незмінні конституційні положення, а й на стан державного і суспільного життя, за якого ці зміни неможливі. Конституцією гарантовано такий порядок, і за яким внесення змін до неї не може відбуватися повсякчасно, встановлена певна періодичність в роботі Верховної Ради над відповідними законопроектами.

Конституція гарантує конституційність законопроектів про внесення змін до Конституції шляхом вимоги обов'язкового висновку щодо них Конституційного Суду України.

Таким чином, уся система процесуальних конституційних норм, за якими можливо внесення змін до Конституції України, спрямована на захист Конституції як такої, що є історичним надбанням Ук-раїнського народу і відповідає його прагненням до 1 збереження і розвитку держави, зміцнення громадян-ської злагоди і забезпечення гідних умов життя.

Конституція в розділі ХІІІ не передбачає порядку прийняття нової Конституції України. Діюча нині Конституція розрахована на невизначений термін і не є і не може бути тимчасовим Основним Законом. Однак можливість створення іншої Конституції не заперечується. Так, за ст. 72 Конституції може бути проголошено всеукраїнський референдум за народною ініціативою з питання введення нової Конституції. Заборона на проведення референдуму стосується лише законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст. 74 Конституції). Щодо інших питань, які можуть виноситися на референдум, то їх коло не об-межується.