Розділ 5. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ: Конституція України

Президент є главою держави в країнах з республіканською формою правління. Він є носієм верховної державної влади і вищим представником держави у її відносинах з іншими країнами.

В Україні пост Президента був введений через рік після прийняття Декларації про державний суве-ренітет і майже незабаром після схвалення Верховною Радою Концепції нової Конституції України, ставши одним з перших кроків по її реалізації. За Законом "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР" від 5 липня 1991 р., яким Конституція була доповнена главою 12 "Президент Української РСР", Президента було визнано найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади. Цей статус Президента підтверджено й Законом "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 р. Введення конституційного інституту Президента було пов'язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності, надання динамізму розвитку української державності. Перший Президент України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р. одночасно з проведенням всенародного референдуму, що підтвердив Постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. про проголошення України незалежною суверенною державою.

Правовий статус Президента України визначено у р. V чинної Конституції, який визначає місце і роль Президента в державі, окреслює коло його відповідальних повноважень, регламентує порядок обрання Президента і припинення його посадових функції*, форми співпраці Президента з органами законодавчої і виконавчої влади, участі у формуванні судової влади.

За Конституцією Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Слід зазначити, що за роки з часу впровадження в Україні поста Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України Президент визначався за ста-тусом як глава держави та глава виконавчої влади Цей статус було підтверджено Конституційним Дого-вором 1995 р. За чинною Конституцією Президент є лише главою держави. Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів.

Визначення Президента виключно як глави держави обумовлює надання йому певних повноважень по відношенню до органів, що входять до всіх гілок державної влади. Наприклад, як гарант додержання Конституції Президент може скасовувати акти Кабінету Міністрів та Ради міністрів Автономної Республіки Крим. У зазначених Конституцією випадках, коли виявляється неспроможність парламенту своєчасно виконати покладені на нього функції. Президент може припинити його повноваження. Як гарант державного суверенітету Президент зобов'язаний забезпечувати державну незалежність України і її національну безпеку, тому він наділений відповідними конкретними повноваженнями: є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, інших збройних формувань, очолює Раду національної без-пеки і оборони України.

Конституція ввела в дію багато суттєво нових положень відносно посади Президента України, його повноважень, взаємовідносин з різними органами влади та посадовими особами. Серед них значне місце посідають такі, завдяки яким ті чи інші гілки влади мають можливість співпрацювати з Президентом, а також впливати на його діяльність з метою запобігання будь-якому свідомому чи несвідомому зловживанню владою. Так, Верховна Рада має право на усунення Президента з посади в порядку процеду-ри імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину; на надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України. В Конституції передбачено процедуру так званої "контрасигнатури", коли акти Президента стають обов'язковими лише за умови підписання їх відповідними посадовими особами виконавчої влади. Такий порядок досить поширений у сучасному світі. У ряді країн, наприклад у ФРН, як і в Україні, він необхідний лише для певної частини актів президента, в інших - як, наприклад в Італії, всі без винятку акти президента вимагають їх попереднього підписання відповідними міністрами.

Вказана новизна багатьох конституційних положень цього розділу Конституції, відсутність будь-якої практики їх застосування, а також недостатнє вивчення відповідних питань у теоретичних дослідженнях наших вчених певною мірою ускладнює тлумачення статей даного розділу і вимагає від коментаторів особливої обережності.

Аналіз конституційних повноважень Президента України, їх співвідношення з повноваженнями Верховної Ради. Кабінету Міністрів, інших державних органів свідчить, що Україну не можна віднести ні до парламентського, ні до президентського типу республік - це республіка змішаного типу, що є характерним для багатьох інших країн світу {Російська Федерація, Казахстан, Франція).

Затвердження конституцією України саме такого типу республіки в досить складний для неї період розвитку сприятиме використанню всіх важелів державної влади на користь Українському народу і дер-жаві.