Проект змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель»
Проведення закупівель за державні кошти є такою сферою регулювання, де правила гри змінюються досить часто; вони є доволі нестабільними. Черговим свідченням цьому є законопроект про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель», розміщений на сайті Міністерства економіки України для громадського обговорення. Як вказує Міністерство у пояснювальній записці до законопроекту, він спрямований на лібералізацію процесу здійснення державних закупівель з огляду на необґрунтованість здійснення закупівель відповідно до механізму, встановленого Законом. А необхідність його прийняття викликана численними зверненнями органів виконавчої влади та суб'єктів сфери державних закупівель щодо ускладнення застосування норм Закону України «Про здійснення державних закупівель» (далі – Закон) на практиці.
Проект закона № 3588 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины», касающийся, в частности, предупреждения противоправного захвата земельных участков, является далеко не первым начинанием субъектов законодательной инициативы по наведению порядка в сфере земельных отношений. Однако, несмотря на это, существенных изменений от принятия данного законопроекта ожидать не стоит. И вопрос, в данном случае, не столько в юридическом совершенстве указанного законопроекта, сколько в нормативном урегулировании этого вопроса не сегодняшний день.
Долгожданные изменения и как с ними арбитрировать
Нова редакція Закону «Про запобігання та протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом» змушує адвокатів, нотаріусів та аудиторів «стукати», порушуючи професійну таємницю
У попередньому номері «ЮРИСТ & ЗАКОН» йшлося про процедуру IPO в сусідній державі Польщі, а про способи залучення капіталу від інвесторів розповідав Др. Яцек Бак (Noerr LLP, Варшава). У цьому номері ми продовжуємо міні-цикл, присвячений питанням IPO, цього разу - на прикладі Німеччини.
Для того щоб почати будь-який бізнес в Україні, потрібно пройти «сім кіл пекла». Труднощі в основному пов'язані з видобутком «потрібних папірців» (дозволів, погоджень, висновків, сертифікатів тощо), без яких ніякий бізнес в Україні неможливий. Ситуацію трохи полегшив Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», який не тільки задекларував принцип мовчазної згоди, а й передбачив деякі механізми його реалізації на практиці.
Влияние изменений, внесенных Законом «О судоустройстве и статусе судей», на судебный процесс
В бизнесе есть две глобальные задачи – заработать и не потерять. В современных условиях развития рынка есть очень много различных способов оптимизировать бизнес так, чтобы уменьшить затраты и увеличить прибыль. Они меняются в зависимости от ситуации на рынке. В деле защиты бизнеса от посягательств существует 2 главных направления:
Несмотря на то, что налоговые органы сужают перечень маркетинговых услуг в составе валовых расходов, судебная практика свидетельствует о безосновательности такой позиции налоговиков.
Вопреки нежеланию фискальных органов признавать за расходами на проведение маркетинговых мероприятий (включая расходы на рекламу и мерчандайзинг) их «валово-затратный» статус, суды зачастую встают на сторону налогоплательщиков. Поэтому результаты выездной налоговой проверки, показавшие, по мнению работников ГНИ, неправомерное увеличение суммы валовых затрат и формирование налогового кредита, – далеко не окончательный приговор. А обжалование доначисленных налоговых обязательств, с применением штрафных санкций, может завершиться безоговорочной победой истца-налогоплательщика. В качестве примера: недавно рассматриваемое в порядке кассации дело об отмене налоговых уведомлений-решений (постановление Высшего административного суда Украины от 25 мая 2010 года, дело № К-169/08).
В Украине с ее постсоветским (читай неуважительным) отношением к собственности и глобальной бедностью назрела социально-криминальная, а главное неразрешимая проблема. Классическая «революционная ситуация»: когда собственник объекта недвижимости, именуемого «общежитие», не может в полной мере реализовать свои правомочия собственника, а жильцы такого общежития настолько обездолены, что жить им (в том числе и их новорожденным детям, престарелым родителям, немощным родственникам), кроме как в общежитии, оказывается негде.